Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 травня 1920 (вівторок)

Київ. Командуючий польською армією та в.о. коменданта Києва генерал Е. Ридз-Смігли оголосив про запровадження воєнного стану у місті. Рух по місту дозволявся з 5 ранку до 8 вечора; зброю необхідно було здати протягом трьох днів; виїзд поза межі міста дозволявся спеціальним розпорядженням Команди міста та польовою жандармерією; всі публічні заклади мали зареєструватись протягом 48 годин. Одночасно повідомлялось, що на території колишньої Київської губернії, на північ від р. Росі, Житомирського повіту, колишньої Волинської губернії військові та приватні особи за карні проступки (дезертирство, повстання, мародерство, шпіонаж, грабунки, псування залізниць, телефонів, телеграфів) каратимуться військово-польовим судом через розстріл або повішення.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 11 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7