Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 травня 1920 (неділя)

Вінниця. Надзвичайні збори вінницької Національної Ради, в роботі яких взяли участь І. Мазепа, А. Ніковський, О. Ковалевський, П. Андрєвський, Л. Старицька-Черняхівська, І. Макух, Д. Коліух, представники армії УНР. Обговорено сучасний політичний момент. І. Мазепа заявив, що Варшавський договір його не задовольняє. А. Ніковський закликав до утворення “єдиного громадського фронту та громадської солідарності”, наголосивши на необхідності дотримання гасла антипартійності та поваги до громадських організацій. Партійні принципи при будуванні держави проголошувалися ілюзією.
Хвиля (Вінниця). – 1920. – 20 травня;Вперед (Львів). – 1920. – 29 травня;Мазепа І. Україна в огні й бурі революцї. – К., 2003. – С. 412.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7