Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 травня 1920 (понеділок)

Київ. Збори представників кооперативних об’єднань, на яких вирішено передати охорону інтересів кооперації та представництво її у всіх офіційних виступах Центральному українському кооперативному комітетові (Коопероцентр). Для допомоги Коопероцентру зібрання вибрало бюро з керівників центральних кооперативних організацій (Д. Коліух, В. Ганчель, М. Броздика, М. Мощинський, С. Ратнер, д. Сидоренко і д. Биценко). Цьому бюро разом з Кооперцентром було доручено встановити зв’язок між кооперацію та владою.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 16 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7