Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 травня 1920 (вівторок)

Вінниця. Нарада ЦК УСДРП за участю І. Мазепи, А. Лівицького, М. Шадлуна, П. Феденка, М. Ковальського, І. Романченка, М. Єремієва, М. Бухановського, на якій розглянуто справи поточного політичного моменту. Ухвалено, що уряд на чолі з І. Мазепою має піти у відставку. Того ж дня І. Мазепа подав голові Директорії УНР С. Петлюрі заяву з проханням про звільнення, яку той прийняв і виїхав до Києва для політичних консультацій щодо нового формування складу уряду УНР.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революцї. – К., 2003. – С. 412 – 414.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7