Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 травня 1923 (п’ятниця)

Харків. ВУЦВК ухвалив постанову “Про зовнішню торгівлю”. Основними торговельними організаціями УСРР за кордоном визнано торгові представництва. Виробничим державним підприємствам і об’єднанням, переведеним на комерційний розрахунок, надано право укладання торговельних угод за кордоном виключно по продажу вироблених ними товарів та придбанню предметів, необхідних для виробництва цих товарів та для постачання робітникам товарів щоденного споживання.
ЗУ УСРР, 1923, Від І, № 17, Ст. 288.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6