"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 серпня 1923 (п’ятниця)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про особові посвідки”. Анульовано з 1 січня 1924 р. паспорти й інші документи на право проживання українських громадян. Замість них запроваджено особові посвідки, в яких позначалися прізвище, ім’я та по батькові; дата народження; основна професія, родинний стан, перелік дітей до 16 років та душевно-хворих членів родини; а також особистий підпис одержувача посвідчення, місце та час видання посвідки, підпис відповідальної особи й гербова печатка органу управління, що видає посвідку.
ЗУ України, 1923, Від І, № 29, Ст. 436.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6