Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Травень, 12 1932 (четвер)

Пирятинський район, Харківська область. Карпелівська сільрада використовувала коней селян для потреб колгоспу. Селянина М. Василенка, який виступив проти дій сільради, заарештували, а його майно, насіння та худобу конфіскували. Районні організації, довідавшись про методи керівництва голови Карпелівської сільради, зобов’язали сільради негайно повернути одноосібникам коней і конфісковане майно, а також сплатити їм за використання коней та фуражу. Справу про зловживання Лимаренка передано до районної КК-РСІ
«Вісті» ВУЦВК. – Харків, 1932. – 12 травня.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.