"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 травня 1921 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про українську інтелігенцію. Вирішено відмовити Українській партії соціалістів-революціонерів (УПСР) в легалізації. Дозволити в’їзд в УСРР для радянської або наукової роботи окремим членам УПСР, які заявили про свій вихід із партії та засудили її. В. Затонському доручено зібрати, за своїм міркуванням, декілька найбільш видатних українських діячів та запропонувати їм звернутися із закликом до української інтелігенції “чесно служити радянській владі й брати активну участь у політичному розколі української інтелігенції”; зокрема, звернути увагу на можливості використання для цієї роботи В. Голубовича.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 112 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7