Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Львів. Відбулися всесоюзні змагання з рукопашного бою й фехтування.
Радянська Україна. – 1945. – 11 листопада.

Бад Кіссінгем (Британія). А. Мельник у порозумінні з А. Лівицьким скликав нараду представників уряду УНР, ОУН(б), Союзу гетьманців-державників, у якій також взяли участь бандерівець Соловій, гетьманці Рознятовський і Сегейда, мельниківець О. Байдуник. Хоча досягти повного погодження позицій, все ж виразно виявилося бажання сторін рухатися назустріч і шукати шляхів зближення і порозуміння.
Спогади про Андрія Мельника. – Нестерів, Б/р. – С. 84, 85.

Львів. Вийшов з друку після чотирьохрічної перерви перший номер літературно-громадського і політичного журналу “Радянський Львів”.
Радянська Україна. – 1945. – 1 серпня.

Москва. РНК СРСР прийняла постанову про збереження податкових пільг для демобілізованих із Червоної армії і членів їх сімей. Демобілізовані воїни звільнялися від військового податку; для них і їх дружин зберігалися пільги щодо податку на холостяків, одиноких і малосімейних громадян СРСР, встановлені для військовослужбовців (на один рік з дня демобілізації).
Великая Отечественная война, 1941–1945. События. Люди. Документы: Краткий исторический справочник / Под. общ. ред. О.А. Ржешевского. – М., 1990. – С. 2

Київ. Відбулася республіканська нарада керівних банківських працівників України, яка прийняла рішення про поліпшення роботи установ Держбанку і Цекомбанку на Україні і посилення контролю за роботою організацій, покликаних забезпечувати надходження готівки в каси Держбанку, а також щодо посилення контролю за правильним витрачанням коштів підприємствами і установами.
Радянська Україна. – 1945. – 5 серпня.

Закарпаття. Почала працювати бригада ВЦРПС, яка допомогла організувати окружні та обласну ради спілок, надала допомогу 20 фабзавкомам і комітетам, провела семінар з профактивом, передала місцевим осередкам методичну, довідкову та іншу профспілкову літературу, 100 репродукторів, 2 кіноустановки, 30 студтехінструментів.
Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. – М. 1976. – С. 399.

Дніпропетровська область. Введений у дію Дніпродзержинський азотнотуковий завод.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С. 501.

Москва. На Всесоюзному конкурсі артистів естради першої премії удостоєні кияни Є.Березін і Г.Тимошенко (розмовний жанр), третю премію дістала харківська співачка С.Мостова.
Радянська Україна. – 1946. – 11 серпня.

Київ. При президії Академії наук УРСР заснована філософська комісія, перетворена згодом на Інститут філософії АН УРСР.
Кульчицький С., Павленко Ю., Руда С., Храмов Ю. Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті. 1918-1998. – К., 2000.

“Літературна газета” надрукувала редакційну статтю “Буржуазних націоналістів – на смітник історії”. Затавровані виключені із Спілки радянських письменників України П.Карманський, М.Рудницький, А.Патрус-Карпатський.
Літературна газета. – 1947. – 20 листопада.

Польща. Військовий суд Оперативної групи “Вісла” засудив 315 цивільних осіб, звинувачених у приналежності до УПА і ОУН, у тому числі 173 на смерть, 58 – довічне ув’язнення, 40 – на 15 років ув’язнення, 39 – на термін до 15 років ув’язнення. Виправдано 5 осіб.
Акція “Вісла”. Документи. – Львів, Нью-Йорк, 1997. – С. 32.

Київ. Відбулася всесоюзна конференція з проблем автоматичного зварювання під флюсом, організована Інститутом електрозварювання Академії наук УРСР.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С. 498.

На металургійному заводі “Азовсталь” введена до числа діючих четверта мартенівську піч.
Радянська Україна . – 1947. – 19 серпня.

Чемпіоном СРСР з тенісу 1947 р. стала киянка О.Калмикова.
Радянська Україна . – 1947. – 26 серпня.

Секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович направив секретарю Запорізького обкому КП(б)У Л.Брежнєву листа з питань хлібозаготівель і саботажу їх виконання в області. Наголошувалось на необхідності ведення рішучої боротьби партійних організацій з „ворожими елементами” (“колишніми куркулями, націоналістами, німецькими посіпаками, сектантами”), які в ряді районів з метою зриву хлібозаготівель організовували антирадянську агітацію, прихований саботаж та диверсії і терористичні акти проти партійного, радянського і колгоспного активу.
Голод в Україні 1946 – 1947. Док. і матеріали. – К. – Нью-Йорк, 1996. – С. 263-266.

Польща. Таємна інспекція Державної комісії безпеки наказала командуючим Краківського і Люблінського воєводств виселити всіх українців, що залишилися на їх території після акції “Вісла”, без огляду на ступінь лояльності і партійну приналежність та організувати контрольні бригади з перевірки кожного виселеного села, щоб у них не залишилася жодна українська чи змішана родина.
Акція “Вісла”. Документи. – Львів, Нью-Йорк, 1997. – С. 35.

Журнал “Більшовик України” надрукував редакційну статтю “До кінця ліквідувати буржуазно-націоналістичні перекручення історії України” з приводу постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР”. Зазначено, що, незважаючи на тридцятирічне існування, Інститут історії України не розробив і не видав “науково витриманої”, марксистсько-ленінської історії України. Його праці, випущені як перед війною, так і в роки війни, зокрема “Короткий курс історії України” під редакцією С.Білоусова, К.Гуслистого, М.Петровського, М.Супруненка, Ф.Ястребова; “Нарис історії України” під редакцією К.Гуслистого, Л.Славіна, Ф.Ястребова; перший том “Історії України” під редакцією М.Петровського – складені в антимарксистському дусі і містили у собі грубі політичні помилки та перекручення буржуазно-націоналістичного характеру. Основною помилкою авторів праць з історії України вважалося те, що вони розглядали її ізольовано від історії російського, білоруського та інших народів СРСР, додержуючись у цьому питанні “націоналістичних настанов” “Історії України-Руси” М.Грушевського. “Найяскравішим фактом прояву націоналізму”, особливо кінця ХІХ і початку ХХ ст., визнано ігнорування істориками впливу “найважливіших революційних центрів – Москви, Ленінграда, Баку, Тбілісі – на революційну боротьбу українського народу за соціальне і національне визволення”. Інститут не робив спроб підготувати марксистсько-ленінську історіографію України. “Неблагополучний” стан справ в Інституті негативно позначався на викладанні історії України у вищих навчальних закладах і середніх школах, оскільки викладачі користувалися літературою, “буржуазно-націоналістичного характеру”, яку випускав Інститут. ЦК КП(б)У відмітив, що “значні політичні помилки” мали місце внаслідок незадовільного керівництва ідеологічною роботою в Інституті з боку управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
Більшовик України. – 1947. – №8. – С. 1-10.

Дрогобицька область. Комісар облвійськкомату направив голові облвиконкому і начальнику Управління НКДБ інформацію про українське підпілля і відмову військовозобов’язаних 1926 – 1928 рр. народження по Дрогобицькій області служити в радянській армії. Відмічено, що в Ходорівському, Комарнівському, Медиківському, Підбузькому, Дублянському, Самбірському, Крукеницькому і Судовишнянському районах в окремих сільрадах військовозобов’язані після оповіщення не з’являлися або на шляху слідування в районні віськкомати розбігалися, внаслідок дій озброєних формувань УПА. Пропонувалось по лінії МДБ і МВС виявляти й ізольовувати керівників груп “бандерівців”, серед населення проводити роз’яснювальну роботу, військовозобов’язаних супроводжувати з озброєною охороною, а в разі їх неявки призов проводити примусово.
Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади. Книга І. – Л., 1993. – С. 289-290.

Львів. Обласний комітет КП(б)У прийняв постанову “Про стан антирелігійної пропаганди і агітації в області”. Відмічено, що деякі партійні організації відійшли від робити з “остаточного руйнування” релігійних вірувань. Тому серед окремих молодих членів КП(б)У склалося неправильне уявлення про те, що партія змінила своє ставлення до релігії й церкви і вважала недоречним ведення “наступальної антирелігійної пропаганди й агітації”. Наголошено на посиленні боротьби партійних організацій з греко-уніатським підпіллям.
Культурне життя в Україні. Західні землі. Док. і матеріали. Том 1 (1939 - 1953). – К., 1995. – С. 543-546.

За повідомленнями МВС СРСР на ім’я міністра внутрішніх справ СРСР на території 47 республік країни перебувало 2260536 спецпоселенців, із них оунівців – 97931 особа.
Бугай М. “За повідомленням НКВС СРСР були переселені...” Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 39.