ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР своєю постановою основні роботи з ліквідації наслідків аварії доручала Міністерству середнього машинобудування СРСР (Мінсередмашу), яке в подальшому стало широко відомим як УС-605 (укр. УБ-605). Головним завданням було спорудження об’єкта “Укриття” (“Саркофаг”) четвертого енергоблока ЧАЕС. Буквально за лічені дні практично на порожньому місці з’явилася могутня організація УБ-605, яка складалася з шести будівельних майданчиків. Були споруджені різноманітні елементи “Укриття”, монтажного і бетонного заводів, управління механізації, автотранспорту, енергопостачання, виробничо-технічної комплектації, санітарно-побутового обслуговування, робітничого постачання (включаючи їдальні), а також обслуговування баз проживання персоналу. У складі УБ-605 був організований відділ дозиметричного контролю. Підрозділи УБ-605 розташовувалися безпосередньо на території ЧАЕС, у м. Чорнобилі, у м. Іванполе і на станції Тетерів Київської області. Бази проживання і допоміжні служби розмістилися на відстані 50-100 км від місця проведення робіт. Персонал на території ЧАЕС працював цілодобово в чотири зміни. Завдання поховати зруйнований енергоблок, поставлений перед УБ-605, було складним і унікальним, оскільки не мало аналогів у світовій інженерній практиці. Створення такої споруди, крім значних масштабів руйнувань, ускладнювалося ще й важкою радіаційною ситуацією в зоні зруйнованого блоку.
Барановська Н.П. Об’єкт “Укриття”: проблеми, події, люди. – К., 2000. – С.57-89; Чорнобиль: десять років подолання. За матеріалами Мінчорнобиля У
Барановська Н.П. Об’єкт “Укриття”: проблеми, події, люди. – К., 2000. – С.57-89; Чорнобиль: десять років подолання. За матеріалами Мінчорнобиля У
