Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Впродовж 1940 р.. спецоргани перманентно відзначали поширення серед військовослужбовців «нездорових висловлювань про міць німецької армії». Так, у КОВО фіксувалися розмови про те, що німецька армія краща за радянську, що техніка у німців краще, що рівень патріотизму у вермахті є досить високим, про що, мовляв, свідчать його перемоги. Казали також і про те, що німці сильніші за СРСР, оскільки спромоглися здобути Париж, у той час як Червоній армії «і з румунами не впоратися» тощо. Боязнь частини червоноармійців і командирів з приводу переваги німецької армії знайшла прояв у поширенні поразницьких настроїв — у розмовах про те,щоуразі війни— «вони нам намнуть боки». Чимало було виялено армійськими спецорганами і прихильників гітлерівської ідеології. «Радянська система не міцна і неправильна. При даному устрої селяни і робітники піддаються знущанню. Досконала система — це націоналсоціалізм у Німеччині. При фашизмі держава збагачується, а народ живе багато і заможно. У перспективі радянська влада буде знищена націоналсоціалістською Німеччиною», — ділився своїми думками з товаришами по службі в Північно-Кавказському ВО червоноармієць Еніс Гергард (німець за походженням, уродженець Дніпропетровської області). За інформацією спецорганів, «довкола Еніса поступово почала формуватися профашистська організацію — т. зв. «середняцька партія», до якої примкнули й деякі українці — рядовий Пархоменко і молодший командир Гринь. Судячи з назви підпільної групи, прихильне ставлення до ідей націоналсоціалізму було зумовлене також антиколгоспними настроями.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.112113; Російський державний військов

Львів. Згідно рішення Раднаркому УРСР засновано Державнийпольський театр, Польський театр мініатюр, відзначено 85річчя з днясмерті А.Міцкевича, у Спілку письменників УРСР прийнято польськихписьменників: В.Василевську, Є.Путрамента, Т.БойЖеленського, А.Важика, А.Рудницького.
Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах наземлях України у ХХ столітті. — К.: Знання України, 2007. — С.295-296.

Журнал «Літературна критика» помістив насвоїх шпальтах ряд критичних матеріалів на нову повість Докії Гуменної «Вірус»: Л.Смульсон (Л.Санов) звинуватив авторку за «викривлення образу радянської людини», а невдовзі передова цього ж часописа скваліфікувала повість як «рецидив не раз викритих нашою громадськістю брудних наклепів на радянську дійсність».
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 3х кн. Кн. 2. — Київ: Рось, 1994. – С.448-449; Літературна крит

Впродовж року зросли повинності колгоспників, які мали доти певніпереваги перед одноосібниками. Починаючи з 1940 р. в СРСР було введений погектарний принцип вирахування обов’язкових поставок з колгоспів. Частково накладання натуральнопродуктових повинностей населянські подвір’я продовжувало існувати: по шкіряній сировині — з 1940р., по зерну (з одноосібних господарств) — з 1940 р., при цьому величинацих обов’язків неодноразово зростала. Приміром, у 1940 р. м’яса колгоспники мали здавати від 32 до 45 кг (одноосібники — до 90 кг.).
Безнин М.А, Димон Т.М. Повинности росийских колхозников в 1930-1960-е годы //Отечественная история. — 2002. — № 2. — С.99.

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Країни Балтії. Триває просування радянських військ в Литві, Латвії та Естонії. Мотомехчастини Червоної армії вступили в міста Расеняй, Телшай та ін. В Каунас о 12.00 вступили кавалерійські і мотомехчастини; мотомехчастини, які прямували поРизькому шосе, вступили в латвійську столицю; в Естонії радянські війська вступили в міста Раакваре, Тана, Веро і Валк.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 20 червня.

Київ. Закрився пленум Спілки радянських художників України. Назасіданні пленумуздоповіддю про підготовку до виставки «Ленін, Сталіні Україна» виступив заступник начальника Управління в справах мистецтв при РНК УРСР Пащенко. Відкриття цієї виставки, яка приурочена до ХХV роковин Великої жовтневої соціалістичної революції,відбудеться в 1942 році. Доповідь на тему «Проблема образу в радянському образотворчому мистецтві» зробив Щекотов (Москва). Пленумнамітив ряд заходів, спрямованих «на розгортання творчої роботи художників і підвищення їх ідейнополітичного рівня». Особлива увага повинна була приділена роботі над художніми творамидовиставок: «ІсторіяВКП(б) у графіці», «Ленін, Сталін і Україна» і «Наша Батьківщина».
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 20 червня.

Москва. В зеленому театрі Центрального парку культури і відпочинку імені О.М.Горького відбулося засідання президії Академії наук СРСР, президії Спілки радянських письменників, присвячене пам’яті О.М.Горького. Засідання відкрив О.Толстой. Слово про Горького сказав К.Федін. Потім зі спогадами виступили письменники К.Чуковський, Л.Нікулін, О.Сурков та ін. На вечорі були присутні 17 тис. чоловік.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 20 червня.

Західна Україна. Львів. На фабриках і заводах, в клубах і в учбових закладах провадились бесіди і лекції про життя й творчість «великого пролетарського письменника». Увечері відбувся загальноміський горьківський вечір, улаштований оргкомітетом Спілки письменників Львова, обласним будинком партійної пропагандиі лекційним бюро. Станіслав. З нагоди 4річчя з дня «злочинницького умертвіння троцькістсько-бухарінськими виродками» О.М.Горького на підприємствах, в установах, кооперативних артілях міста по селах області відбулися доповіді про творчість великого письменника та його життя.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 20 червня.

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

Після 22 червня слідом за частинами вермахту на Україну рушили “похідні” групи обох проводів ОУН, загальна чисельність яких за різним джерелами становила від 7 до 10 тисяч членів. Вони мали завдання, надаючи допомогу німцям в організації громадського і господарського життя на звільнених від радянської влади територіях України, водночас закладати структури майбутньої української влади.
Кентій А.В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр. – К., 1999. — С. 46.

Червень – липень 1941 р. на Волині тривали запеклі зіткнення місцевих партизанських груп ОУН з відступаючими частинами Червоної армії та військ НКВС.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 180-182.

Наприкінці місяця Т. Боровця призначили комендантом окружної команди української міліції в Сарнах, на базі якої в липні він створює військово-поліцейську формацію “Поліська січ”.
Кентій А.В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр. – К., 1999. — С. 58.

У Києві до кінця червня було сформовано 13 винищувальних батальйонів загальною чисельністю 3405 осіб. Муковський І.Т.
Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність: українці на фронтах Другої світової війни. - К., 1996. — С. 65.

Починаючи з 22 до 28 червня в 4-х тюрмах Львова було розстріляно до 4-х тисяч в’язнів. У рапорті начальника тюремного управління в Москву названа скромніша цифра: “убыло по 1-й категории 2464 человека”.
Романів О., Федущак І. Західноукраїнська трагедія. 1941. – Львів – Нью Йорк. 2002. — С. 56.

На ім’я А.Гітлера направлений лист, підписаний головним отаманом УНР у Варшаві А.Лівицьким, президентом Української національної ради у Києві професором М.Величківським, головою Генеральної ради українських комбатантів генералом М.Омеляновичем-Павленком, президентом Української національної ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, де у шанобливій формі висловлювалися критичні зауваження щодо політики Третього рейху стосовно України.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 108.

Здійснений партизанський рейд з’єднань С.Ковпака і С.Руднєва з Брянських лісів.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 331.

В Аджимушкайських камтокомбах (м. Керч) до кінця жовтня вела оборону частина військ Кримського фронту (залишки 83-ї бригади морської піхоти, 95-го прикордонного загону, Ярославського авіаучилища, Воронезького училища радіоспеціалістів та ін. частин). Оборона катакомб, протягом якої загинули тисячі бійців і мирних громадян, відволікала значні сили ворога.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 331.

Знищено 400 євреїв в Новомосковську, 200 євреїв в Синельниковому і близько 500 осіб в П’ятихатках Дніпропетровської області та 550 осіб єврейської національності в Яруні, 680 – в Янушполі та 606 – в Ружині Житомирської області.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.38; 57.