Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Одеса. Відбувся губернський вчительський з’їзд, який виявив різні політичні уподобання у педагогічному середовищі.
Одеський коммунист. — 1919. — 24 июня.

Київ. ЦВК рад України своїм рішенням створив Таврійську губернію з адміністративним центром у Мелітополі. До складу губернії увійшли Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський повіти.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 331.

У Києві створено державну хорову капелу ім. М.Лисенка під керівництвом Я.Калишевського. Комісаром капели був М.Леонтович.
Золотоверхий І.Д. Становлення української радянської культури (1917–1920 рр.). — С. 258..

Повстанські загони отамана Д.Соколовського з'являлися на околицях Житомира та вздовж залізниці Бердичів-Козятин.
Боротьба. — 1919. — 12 липня.

Київ. Повідомлення про постанову воєнно–мобілізаційного відділу комуністичного союзу молоді Київщини: весь союз був оголошений частиною діючої армії.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 19 июня.

Харків. У зв’язку з загрозою білогвардійського наступу в різних районах міста відбулись мітинги, організовані керівниками комуністичної партії та радянських органів.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 19 июня.

Кам’янець–Подільський. Наказом управління преси й інформації видатного українського актора й театрального діяча М.Садовського було призначено головноуповноваженим з питань організації народних театрів для фронту і тилу на території УНР; композитора К.Стеценка — головноуповноваженим по організації народних хорів і капел.
ЦДАВО України. Ф. 1065. — Оп. 1. — Спр. 242. — Арк. 2.

Київ. “В порядку червоного терору” був розстріляний В.Петрушевський — український громадський і культурно–освітній діяч, засновник (разом з В.Королевим-Старим та В.Синицьким) видавництва “Час”.
Визволення. — 1919. — 8 липня.

Париж. Декларація протесту повноважних делегатів республік Азербайджану, Естонії, Грузії, Латвії, Північного Кавказу, Білорусії та України проти визнання Вищою радою Паризької мирної конференції уряду генерала Колчака верховним урядом Росії. У декларації говорилося, що республіки є суверенними державами, створеними з волі населення і тому рішення органів урядової влади Росії для них недійсні. Зазначені республіки звернулися до конференції з проханням негайно визнати їх незалежність.
ЦДАВО України. Ф. 3696. — Оп. 1. — Спр. 40. — Арк. 54, 57.

Відень.Нарада послів і голів дипломатичних місій УНР, у якій взяли участь міністр закордонних справ В.Темницький, посли і голови місій: В.Липинський (Австрія), М.Василько (Швейцарія), М.Порш (Німеччина), Д.Левицький (Данія) та ін. Нарада обговорила засади української зовнішньої політики і визначила, що “провідна ідея української міжнародної політики залишається незмінена: державна незалежність усіх українських земель”.
Нариси з історії дипломатії України. — С. 348–349.

Москва. Утворено Галицьке бюро при ЦК РКП(б). Діяло до 23 листопада 1920 року.
Верстюк В.Ф., Дзюба Е.Н., Репринцев В.Ф. История Украинской ССР. Хронологический справочник. – Киев, 1990. – С. 228.

Київ. Прокотилася хвиля масових арештів січових стрільців і старшин. Репресій зазнали Польовий штаб, Кіш 1-ї бригади ЧУСС, курсанти школи червоних старшин, запасні курені й тилові підрозділи, що дислокувалися у місті. Загалом у Києві нараховувалося 1200 галичан, 150 з яких під суворою охороною відконвойовано до Москви.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 307.

Харків. Рішення спецальної комісії ЦК КП(б)У про мілітаризацію Всеукрвидаву, робота якого прирівнювалася до роботи військових відомств. Команди агентів – розповсюджувачів літератури, які доставляли її на місця – звільнялися від мобілізації і в правах дорівнювались до військовослужбовців-фронтовиків.
Золотоверхий І.Д. Становлення української радянської культури (1917 –1920 рр.) – К., 1961. – С. 311.

Провівши операцію по виходу з Криму, Російська армія генерала П. Врангеля захопила Північну Таврію.
Какурин Н., Вацетис И. Гражданская война. 1918 – 1921. – СПб., 2002. – С. 571 – 576.

Проскурів (суч. Хмельницький). Засідання РНМ УНР, на якому заслухано доповідь міністра фінансів Х. Барановського про фінансове положення УНР та негайні способи його поліпшення: короткострокова позичка в Польщі до 1 млрд. польських марок, довгострокова позичка за кордоном в 2 млрд. французьких франків на видатки по земельній реформі, продаж від імені уряду державних, міських та інших націоналізованих земель, притягнення чужоземного капіталу для відбудови промисловості, утворення спеціального емісійного банку для випуску банкнот з метою заміни ними тогочасних паперових грошей. Незважаючи на те, що І. Мазепа та Й. Безпалко висловили свій протест щодо таких заходів як таких, що суперечили декларації уряді від 3 червня, пропозиція Х. Барановського була схвалена більшістю РНМ УНР.
ЦДАВО України. – Ф. 1065. – Оп. 2. – Спр. 7. – Арк. 64 – 64 зв.;Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К., 2003. – С. 419 – 420.

Харків. Засідання президіуму Промбюро, на якому ухвалено положення про районних уповноважених Губметалу на рудно-ремонтних заводах та майстернях, які виділялися в спеціальну групу для обслуговування потреб кам’яно-вугільної промисловості Донбасу. Районні уповноважені були органами Губметалу на місцях (встановлювалося 11 районів), здійснювали адміністративно-технічних нагляд та контроль на заводах.
ЦДАВО України. – Ф. 573. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 47 – 47 зв. – 48 – 48 зв.