"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 липня 1921 (четвер)

Харків. Відбулося засідання РНК УСРР. Прийнято рішення про допущення обмеженого переселення українців на батьківщину з Сибіру та інших місцевостей РСФРР, зважаючи на гостру потребу в земельних дільницях українського населення. Пропонувалося широко повідомити переселенців про перешкоди, які чекали на них в УСРР через обмеженість вільних земель та неврожай, та приймати в УСРР тільки організовані колективи за дозволом Наркомзему УСРР чи РСФРР. Наркомзему УСРР доручалося, по-перше, вжити заходів щодо остаточного визначення державного колонізаційного фонду, з’ясувавши потреби українського населення в переселенні; по-друге, планомірно організувати цей процес, надаючи перевагу тим, хто переселявся з однієї місцевості УСРР в іншу; по-третє, довести до відома уряду УСРР про можливості прийому тільки переселенців, які постраждали від стихійного лиха.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 25 серпня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7