Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 – 20 травня 1949 (вівторок – п’ятниця)

Київ. Відбувся розширений пленум правління Спілки радянських художників України. Засуджена творчість художників З.Толкачова (картини «Майданек», «Квіти Освенціма», «Христос на Майданеку»), В.Овчинникова (картину «Бабин Яр»), скульптора Л.Муравіна (твори «Пушкін», «Леся Українка», «Клятва»), статті й усні виступи художників Л.Рабіновича та Л.Каплана. Піддана критиці діяльність правління спілки та його голови В.Касіяна, які не стали центром ідейно-політичного виховання художників, особливо у Львівській і Закарпатській областях. Пленум обрав новий склад правління спілки з 37 чоловік. Головою обраний дійсний член Академії художеств СРСР – О.Шовкуненко.
Радянська Україна. – 1949. – 25 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7