Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 травня 1939 (недлія)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про наслідки перевірки заяви бувшого працівника Онупрієвського РКП Н.Г.Штефана на ім’я секретаря ЦК ВКП(б) А.Андрєєва та секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова. У заяві містилося звинувачення секретарів РКП у фінансових зловживаннях, розкраданні соціалістичної власності, ігноруванні засміченності парторганізації. Констатувалося не підтвердження перевіркою вищезазначених фактів. Ухвалено визнати заяву безпідставним наклепом, передати матеріали цієї справи до прокурору УРСР для притягнення Н.Штефана до відповідальності за наклеп.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.510. — Арк.64-65.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7