Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 травня 1922 (середа)

Харків. За клопотанням ІІ з’їзду КНС ВУЦВК прийняв постанову “Про припинення справ, що виникли у зв’язку з розкуркуленням села”. Всім судовим і адміністративним закладам приписувалося припинити прийняття до розгляду справ по клопотанню осіб, які не належали до верстви незаможного селянства, про повернення їм майна, відібраного комнезамами при розкуркуленні, або про винагородження, якщо конфіскація майна проводилася до вступу в дію декрету від 15 листопада 1921 р. “Про ревізії і конфіскації”.
ЗУ України, 1922, № 22, Ст. 357.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7