Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 травня 1922 (п’ятниця)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про розвантаження Харківського та інших залізничних вузлів Південного округу шляхів сполучення від утікачів і переселенців”. Органам Українського евакуаційного бюро (Укреваку), а де їх не було, місцевим виконкомам ставилося за обов’язок активізувати евакуацію утікачів від голоду. Наркоматам та центральним закладам пропонувалося допомагати Укреваку, зокрема, НКВС – терміново відкривати при вузлових залізничних пунктах готелі, насамперед нічліжні будинки і будинки очікування (останні тільки для пасажирів), та щоденно проводити санітарну очистку і дезинфекцію вокзалів. Відділу шляхів сполучення – вивозити утікачів з пунктів надмірного нагромадження, а Наркомздоров’ю – здійснювати медичний нагляд на залізничних станціях, організовувати “інфекційні” ліжка у місцях скупчення пасажирів і доставляти епідемічних хворих до медичних закладів.
ЗУ України, 1922, № 22 , Ст. 360.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7