"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 червня 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про стан еміграції. Постановлено дати нашим представникам за кордоном такі директиви: приступити до організації груп української еміграції, що стояли б на платформі радянської влади за прикладом „зміновіхівців”, та надати їм можливість мати свої видання; отримати від представників цих груп документи, що компрометували б петлюрівщину, та якщо вони після цього не змогли б залишатися за кордоном, дозволити їм в’їзд в Україну. Запропоновано РНК асигнувати необхідні кошти Наркомзаксправ УСРР.
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 29, арк. 99.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7