"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 липня 1922 (четвер)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило постанову оргбюро ЦК КП(б)У від 25 липня за № 42 про боротьбу з демобілізаційними настроями. Було ухвалено припинити подальшу часткову демобілізацію з РСЧА, проводячи її виключно за віком, та розформувати демобілізаційну комісію при ЦК КП(б)У. Пропонувалося встановити сувору відповідальність комуністів за дезертирство, не залишаючись перед застосуванням вищої міри покарання у виключних випадках. Зокрема, Наркомюсту УСРР та Пурукркриму (Політичному управлінню всіма збройними силами України та Криму) доручалося скласти інструкцію про залучення комуністів до відповідальності на основі положень, що малися, та представити її на затвердження політбюро ЦК КП(б)У. Також пропонувалося встановити відповідальність губкомів за сприяння та приховування неправильно демобілізованих червоноармійців, доручивши оргбюро КП(б)У розробити відповідну інструкцію. Визнавалося доцільним звернутися з закликом до комуністів демобілізаційного віку добровільно залишитися в армії, а до партійних організацій – із листом про необхідність підняти авторитет політорганів в армії та моральної підтримки військових працівників. Відповідні інструкції доручалося скласти секретаріату разом з Мініним. Також було накреслено заходи поліпшення побуту військовослужбовців, зокрема, політпрацівників. У зв’язку з цим голові ВУЦВК Г. Петровському доручалося з’ясувати в Москві, які заходи в цій галузі було розроблено. Політбюро ЦК КП(б)У пропонувалося заслухати доповідь комісії по поліпшення побуту комуністів, яка висвітлювала б заходи, вжиті для поліпшення становища військових працівників. Політичному управлінню всіма збройними силами України та Криму було поставлено за обов’язок розробити дані про їхнє сімейне становище, а особисто С. Косіору та В. Затонському з’ясувати випадки залучення місцевими контрольними комісіями до відповідальності комуністів із комскладу за користування наданими ним привілеями, а саме – за зарахування своїх родин до списків забезпечуваних.
ЦДАГО України, ф1, оп. 6, спр. 30, арк. 16-17.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7