"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 жовтня 1924 (вівторок)

За даними Наркомосу УСРР, в УСРР налічувалося 2 млн. 227 тис. неписьменних. За 1923/24 рік навчено грамоті 229 тис. 329 осіб. Найкраще боротьба з неписьменністю провадилася в Одеській губернії, найгірше - у Катеринославській і Полтавській. По всій Україні налічувалося 7 тис. 841 школа для неписьменних і 417 шкіл для малописьменних. Забезпеченість учнів підручниками становила у містах 80%. а на селі – 40-45%. Товариства допомоги ліквідації неписьменності працювали кволо. Кошти на боротьбу з неписьменністю формувались із дотацій державного і місцевого бюджетів, відрахувань профспілок, сільбудів та випадкових надходжень, але їх не вистачало.
Вісті ВУЦВК, 1924, 28 жовтня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6