Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 травня (27 квітня) 1918 (п’ятниця)

Головний комітет земельних власників півдня Росії повідомив міністру внутрішніх справ, що в Одесі всупереч настановам Грамоти гетьмана протягом двох днів тривав з’їзд селянських депутатів і земельних комітетів, який ухвалив резолюцію із закликом не визнавати гетьманської влади на місцях, а в разі необхідності вчинити навіть збройний опір. Аналогічні резолюції прийняли і місцеві ради робітничих і селянських депутатів. Їх розклеїли в Одесі і поширили в усій Херсонській губернії. Місцева ж влада не вживала ніяких контрзаходів.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 102. – Арк. 1.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)