Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 травня (28 квітня) 1918 (субота)

Гетьмана відвідала делегація офіцерів Сердюцької дивізії. Посилаючись на чутки, що П.Скоропадський і його кабінет міністрів дотримуються великоросійської орієнтації, делегати просили спростувати їх. Гетьман в бесіді з ними заявив, що ні він, ні сучасний уряд навіть не мають наміру дотримуватися подібної орієнтації і вважають своїм завданням: зберегти державність та самостійність України. Цього ж дня гетьмана відвідала делегація жінок військовополонених із скаргами на тяжкий матеріальний стан їхніх родин. П.Скоропадський пообіцяв розглянути це питання і запевнив, що урядові вдасться задовольнити ці домагання щодо повернення з полону їхніх чоловіків.
Робітнича газета. – 1918. – 12 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)