"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 (10) травня 1918 (четвер)

Рада народних міністрів України ухвалила закон про право на врожай 1918 р. на території Української Держави. Власники земель отримували право на вирощений врожай, озимина на землях, переданих в оренду восени 1917 р., належала орендарям за умов “дотримання умов оренди”. Право на врожай ярових хлібів, засіяних навесні 1918 р. за наказом генерал-фельдмаршала Г.Ейхгорна від 6 квітня 1918 р., належало особам, які засівали ці землі, але вони повинні були відшкодувати власникам останніх або тих, хто їх орендував, господарські витрати, вкладені у ці землі після збирання врожаю минулого року. Слід було також сплатити державні і земські податки й повинності, які визначалися на 1918 р., а також сплатити власникам та орендарям за користування землею, відповідно до рівня врожаю, але не більше третини середньої річної орендної платні за 1915-1917 рр. Платежі дозволялося здійснювати частково або повністю натурою.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 13. – Арк. 3 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)