"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 серпня (25 липня) 1918 (середа)

Підписано попередню угоду урядів Української Держави та Всевеликого війська Донського про визначення кордонів між ними і взаємне визнання незалежності й суверенності. Цей документ доповнювався “Додатковою секретною угодою” уповноважених донського та гетьманського урядів, згідно з якою останній зобов’язувався якнайшвидше постачити донському війську озброєння та військове спорядження з розрахунку на три корпуси з майна, що залишилося “понад кількість, необхідну для укомплектування кількості українських військ, встановленої за угодою з Центральними державами”. Український національний союз 30 серпня 1918 р. ухвалив резолюцію-протест, заявивши, що “українське громадянство та народ ніколи не примиряться з фактом відокремлення українського народу на Донщині. Проте вимоги переглянути угоду успіху не мали. Пізніше, в середині листопада 1918 р. уряд Української Держави телеграмою запропонував урядам Дону, Кубані, Тереку, Грузії та представникові Добровольчої армії об’єднати сили для боротьби з радянською владою. Для обговорення питання про відбудову єдності Росії та майбутнього існування пропонувалося зібратися у Києві.
ЦДАВО України. – Ф.3766. – Оп.1. – Спр. 146. – Арк. 8; Спр. 12 6. – Арк. 3, 4; Гриценко А. Політичні сили у боротьбі за владу рад в Україні (кінець 1917 р.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)