Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 травня 1920 (вівторок)

Київ. Розпочала працю секція освіти й культури Українського Громадянського Комітету. Президію очолив В.К. Прокопович, товаришем голови обрано П.І. Зайцева. Секція організувала три комісії: у справах шкіл (голова – К. Дорошкевич), науки (голова – академік П. Тутковський) та мистецтва (голова – академік М. Біляшівський), яким доручено негайно з’ясувати становище та потреби відповідних культурних інституцій й розробити проекти відповідних державних установ.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 3 червня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7