"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 серпня 1920 (середа)

Мінськ (Білорусь). Четверте пленарне засідання мирної конференції за участю делегацій Польщі, радянської Росії та УСРР. Заслухано відповідь польської делегації на зауваження, представлені радянською делегацією, щодо декларації польської делегації. Незалежність Білорусі, України та Литви названо “удаваною” та насадженою з Москви супроти волі цих народів. В результаті дискусії з питання про тези умов прелімарного мира, представленних радянською делегацією 19 серпня, з’ясувалося, що польська делегація вважає “неприйнятними навіть для обговорення” усі 11 пунктів декларації радянської сторони, лише критикує їх і не висуває конкретних власних домагань, що схоже на ультиматум та свідоме затягування переговорів. Тому пропонувалось розробити нові пропозиції перемир’я для обговорення на конференції.
Документы и материалы по истории советско-польських отношений. – М., 1957. – Т. 3. – С. 327 – 336.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7