Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Травень, 16 1932 (понеділок)

У «Довідці ДПУ України в СПВ ОДПУ про розбір усуспільненої худоби» повідомлялося, що в Хейлівщинській сільраді Чорнухинського району Харківської області колгоспниками розібрано 40 громадських коней. Після цього біля сільради зібралося близько 150 жінок, які вимагали розпустити колгосп і роздати зерно й картоплю. На хуторі Михайлівка розiбрано 70 коней з возами. В обох випадках селяни мотивували свої дії безгосподарністю правління колгоспу. Ініціаторів «волинки» вилучено. В селах посилено масову роботу
Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД. 1918–1939: Документы и материалы: В 4 т. – М., 2005. – Т. 3. 1930–1934; Кн. 2. 1932–1934. – С. 112.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.