"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Травень, 19 1932 (четвер)

Лист віце-консула Королівства Італії в Харкові Серджо Граденіго «Становище з продовольством і дорожнеча. Озброєні банди в сільській місцевості». Повідомлялося, що у ресторанах столиці більше місяця до обідів не дають хліба. За кожен кусень потрібно платити окремо 1 крб. 60 коп. На вільному ринку більше не продають сортового хліба, навіть черствого. Немає відходів хліба з їдалень, де можна було вибирати в кошиках по 15 коп. за шматок, ані навіть куснів чорного хліба по 50 коп. за шт. У буфеті Полтавського вокзалу продають хліб, випечений із борошна кукурудзи та інших зернових, приправленого яєчним жовтком, по 12 крб. за кусень 250 г. Черги людей, які чекають за розподілом хліба, стали безкінечними. Жебраки на вулицях більше не хочуть брати грошей, бо не можуть купити хліба. З сіл навколо Києва та Вінниці надходили чутки, що селяни, які раніше повтікали в ліси, згуртувалися у банди та нападають на склади й підрозділи ДПУ. У багатьох місцевостях справжні сутички. Це явище прирівнюють до розбою, який процвітав в Україні в 1920 р.
Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів. 1932–1933 роки. – Харків, 2007. – С. 95–96.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.