"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 липня 1921 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про житлову політику. Запропоновано визнати фактично націоналізованими всі будинковолодіння з господарськими добудовами, що надавали їх власникам виборчі права до державної думи та самоуправління. Інші будівлі рекомендовано денаціоналізувати й надати в розпорядження хазяїв будинків на правах вільного користування при контролі відділів комунального господарства у випадку їхньої здачі в наймання та продажу. Націоналізовані будинковолодіння запропоновано експлуатувати комунгоспам на принципах господарського розрахунку шляхом здачі в оренду комунам, кооперативам, закладам та приватним особам на умовах, вигідних державі. Володарям денаціоналізованих будинків надано право приватного користування та вільного розпорядження рухомим майном (меблями, домашнім начиненням). Володарі рухомого майна з числа квартиронаймачів у націоналізованих будинках також отримали право приватного користування цим майном. Інше рухоме майно, що було реквізоване та знаходилося на обліку комунгоспів і надавалось у тимчасове користування громадян, вважалося державним майном.
ЦДАГО України, ф 1, оп. 6, спр. 16, арк. 15.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7