Інститут історії України Національна академія наук України

Київ. Створено обласний історичний архів.
Борьба классов, 1936, № 1-2, С. 207.

Київ. З ініціативи театрального товариства на чолі з Б. Романицьким і Р. Корольчуком створено новий драматичний театр. 12 січня 1923 р. театру присвоєно ім’я М. Заньковецької.
Киев, Энциклопед. справочник. – С. 443.

Київська губернія. Прихильники „Живої церкви” на чолі з єпископом Олексієм на засіданні єпархіальної ради поставили питання про усунення від керівництва єпархією прихильника митрополита Тихона єпископа Михайла й виступили проти постанови наради духовенства і єпископського собору у його підтримку. Після цього Київська обновленська група виокремила із свого складу тимчасове Вище церковне управління єпархією.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.

Одеса. Створено групу „Живої церкви” під назвою „Церковний рух”. Керівництво єпархією здійснював прихильник патріарха Тихона архієпископ Феодосій.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.

Миколаївська губернія. Створено групи прихильників „Живої церкви” в складі 27 священиків і 19 членів церковних рад у Херсоні Миколаївського повіту, Алешках Дніпровського повіту та Очакові Миколаївського повіту.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.

Ліквідовано Волинську повстанську армію. Заарештовано 900 членів: переважно учителів, кооператорів, агрономів.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 77

Київська губернія. Розгромлено збройні формування отаманів Галчевського і Левченка.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 77.

Кременчуцька губернія. Шляхом ідеологічного розкладу ліквідовано збройне формування отамана Чорного Ворона. Члени формування явилися з повинною до органів радянської влади і добровільно здали зброю.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 77.

Повстанський селянський рух і кримінальний бандитизм посилилися в Київській губернії, де діяло 40 збройних формувань. У Катеринославській та Миколаївській губерніях переважав кримінальний бандитизм, а в інших губерніях – повстанський селянський рух, під проводом петлюрівських і махновських організацій. Багато з них мали зв’язки з антирадянськими центрами української еміграції за кордоном.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 107.

Спостерігалося оживлення кримінального бандитизму та збройного повстанського селянського руху. Майже в усіх губерніях діяли збройні загони в кількості 10-20 осіб. Загони, що грабували поїзди, складалися з незаможних селян, переважно молоді та безробітних. Головними об’єктами нальотів служили поїзди, насамперед з комфортабельними вагонами, а також виконкоми та цукрові заводи в селах і промислові підприємства в містах. У вересні було зареєстровано 200 бандитських нальотів, у жовтні – 84. Серед них – нальоти на поїзд, у якому їхали до Києва співробітники італійської місії, на агітаційний поїзд ім. ВУЦВК, у якому перебував Г. Петровський, на поїзд з делегатами ВУЦВК (останніх грабіжники не тривожили, обмежившись пограбуванням пасажирів з непманської буржуазії) й інші.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 87.

Москва. У зв’язку з розглядом виробничої програми Донбасу на 1922/23 р. президія Держплану запропонувала Держплану накреслити перспективи й календарні строки плану відбудови кам’яновугільної промисловості Донбасу у найближчі роки.
Протоколы Президиума Госплана за 1921-1922 гг. – Т. 2, кн. 2. – С. 39.

Слов’янська волость Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Виїзна сесія революційного трибуналу засудила відповідальних працівників волості за зловживання владою – знущання над селянами під гаслом боротьби з контрреволюцією. Голову волосного виконкому, начальника міліції, голову комнезаму й деяких інших відповідальних працівників засуджено до вищої міри покарання з заміною вироку п’ятьма роками ув’язнення із примусовими роботами та суворою ізоляцією.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922,1 2 вересня.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про з’їзд Наркомпоштелю та заяву Семенова про те, що реорганізація цього наркомату проведена без погодження з українським урядом і фактично призводила до скасування Наркомпоштелю РСФРР в Україні, а також стосовно того, що діяльність уповноваженого Наркомпошлелю в Україні, проведена без ретельної ревізії, була визнана представниками Наркомпоштелю РСФРР незадовільною. Ухвалено запропонувати делегатам з України Наумову та Дубатову, викликаним на з’їзд поштових працівників поза відповідними республіканськими органами, в порядку партійної дисципліни на з’їзд не їхати. Визнано реорганізацію уповноваженого Наркомпоштелю РСФРР в Україні, проведену поза українським урядом, неприпустимою. Голові РНК УСРР Х. Раковському запропоновано, по-перше, разом із секретаріатом ЦК КП(б)У скласти з цього приводу мотивований протест до політбюро ЦК РКП(б); а, по-друге, в радянському порядку провести через РНК УСРР ревізію Уповноваженого Наркомпоштелю РСФРР в Україні, викликавши з Москви члена колегії Наркомпоштелю РСФРР.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 30, арк. 62.

Чернігівська губернія. Розпочалася епідемія сибірської виразки.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 8 вересня.

Порти Одеси, Миколаєва, Новоросійська, Маріуполя, Бердичева, Феодосії відвідало 27 іноземних пароплавів, що вивезли 5 млн. 286 тис. 336 пуд зерна.
Известия. Вечерний выпуск, Одесса, 1923, 23 октября.

Гайсинський район Гайсинського округу Подільської губернії. Ліквідовано рештки повстанського загону Орлика.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 8 вересня.

Харків. Секретар ЦК КП(б)У Д. Лебідь повідомив секретаріат ЦК КП(б)У про арешт 70 опозиційних представників інтелігенції, серед яких було 47 викладачів вищих навчальних закладів, у тому числі 43 професори. Частину репресованих було вислано за кордон, а решту – на Північ СРСР.
Архієрейський Д., Ченцов В. Антирадянська національна опозиція в УСРР в 20-ті рр.: Погляд на проблему крізь архівні джерела. – К., 2000. – № 2/4. –

Харків. ВУЦВК ухвалив постанову про надзвичайні заходи по організації революційного ладу. Застосування цих заходів дозволялося виключно після оголошення надзвичайного стану – у випадку контрреволюційних заворушень та замахів на владу та її окремих представників, або одвертої загрози таких замахів і злочинів; масового саботажу або протидії законним розпорядженням влади громадянами; масових замахів на життя і майно громадян; порушення нормального укладу життя надзвичайним стихійним лихом; як засіб переходу до нормального життєвого ладу у місцевостях, що перебували у військовому стані.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 7 вересня.

Москва. Тристороння російсько-польсько-українська комісія розглянула вимогу польського уряду з посланням на Ризьку угоду про передання Польщі частини книжок з бібліотеки та навчально-допоміжних посібників Київського університету, що раніше належали Кременчуцькому ліцею, а також волинських актових книг, котрі зберігались у Центральному архіві при ВУАН. За висновками науково-історичної і юридичної експертизи, проведеної комісією Київського інституту народної освіти на чолі з проф. Н. Лободою, претензії польської сторони визнано необґрунтованими. Польському уряду відмовлено в їх задоволенні.
Пролетарская правда, Киев, 1923, 26 сентября.

Харків. Прибула група американських громадських діячів – прихильників налагодження дипломатичних відносин з СРСР, серед яких – сенатори Ледд і Гінг, депутат Фрін, директор Нью-Йоркського сільськогосподарського інституту професор Джонсон, секретар Боуен, перекладач Конніс та представник „Херст-Прес” Донлекін.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 8 вересня.