Прийнято постанову президії Спілки письменників України про виступи молодих літераторів у Львові. У постанові вказувалося на “молодого критика” І.Дзюбу, який у своїх виступах “не тільки вдавався до свавільних, суто об’єктивних оцінок літературного процесу на Україні, але й припускався політично невірних тверджень”, які виникали з його “принципових ідейних позицій”. Помилки І.Дзюби полягали, як вказувалося, “у нігілістичному ставленні до здобутків сучасної української літератури”, та вимозі “реабілітації деяких явищ з історії української літератури, давно засуджених партією й народом, як націоналістичні й антирадянські”. Зважаючи на “молодість і теоретичну незрілість” І.Дзюби президія обмежилась попередженням. Причину подібних фактів Спілка письменників вбачала у “послабленні контролю за прилюдними виступами” та “безпринципною позицією друкованих органів Спілки”, які знизили вимогливість до друкованих творів молодих літераторів (як приклад називалися поезії І.Драча, М.Вінграновського, новели Ю.Коваля, В.Шевчука, статті Є.Сверстюка, І.Світличного, повість Б.Антоненка-Давидовича “За ширмою”). Президія вимагала від редакторів та редколегій літературних газет і журналів “посилити наступ проти будь-який впливів чужої ідеології”, зобов’язувала редакторів та редколегії літературних газет і журналів дати об’єктивну оцінку сучасному стану української літератури, переглянути і зміцнити склади редакційного апарату органів Спілки.
Культурне життя в Україні. Західні землі. (Документи і матеріали). – Т.2. 1953-1966. – Л.,1996. – С.532-534; Українське слово. – Париж. – 1962. – 15 липня.