Інститут історії України Національна академія наук України

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

На південному крилі Південно-Західного фронту німецькі війська форсували Дніпро і захопили плацдарм у районі Кременчука.
Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 - 1945 гг. - В 3-х т. – Т.1. — К., 1975. — С. 191.

Радянські війська залишили з боями Каховку Миколаївської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. — С. 437.

Міський голова Львова наказав місцевим жителям негайно здати в триденний термін одяг та зброю РСЧА.
Львівські вісті. – 1941. – 5 вересня.

Губернатор дистрикту Галичина заборонив єврейському населенню краю змінювати місце проживання.
Львівські вісті. – 1941. – 5 вересня.

У Ровно відбулося перше засідання Української ради довір’я Волині – громадського органу самоуправління на чолі з С.Скрипником (майбутній патріарх УАПЦ Мстислав). До її складу увійшли відомий письменник У.Самчук, провідні діячі ОУН(Б) на ПЗУЗ Р.Волошин, О.Грабець, С.Качинський.
Волинь. – Рівне. – 1941. – 1 вересня;Кентій А.В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр. – К., 1999. — С. 45.

У Кременці (Тернопільська обл.) відновлено діяльність товариства “Просвіта”. Одночасно масово відкриваються філії по селах Крем’янеччини. При повітовій централі товариства відкрилася бібліотека-читальня.
Волинь. – Рівне. – 1941. – 1 вересня.

У Ровно на засіданні Української ради довір’я на Волині створено “Тимчасову Адміністрацію Української Православної Церкви”, яку очолив архієпископ Полікарп (Сікорський).
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 35.

За даними ОКГ загальні втрати сухопутної армії Німеччини на Східному фронті на цей час склали 534.970 осіб, або приблизно 15 відсотків від загальної кількості всіх сухопутних військ на цьому фронті (3,4 млн.)
Гальдер Ф. Военный дневник. Том 3. В двух книгах. Книга первая (22.6 1941 – 30.9. 1941). – М., 1971. — С. 388.

Крайовий провід ОУН(Б) на ЗУЗ звернувся до членів Організації з попередженням про можливі масові арешти з боку німецької окупаційної влади.
Кентій А.В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр. – К., 1999. — С. 72.

Впродовж липня-вересня в західні та Чернівецьку області України було проведено через лінію фронту 37 радянських партизанських загонів (понад 550 осіб) та 233 організатора підпілля. Однак більша частина з них не зуміла розгорнути своєї діяльності і невдовзі розпалася, або була ліквідована німецькими контррозвідувальними органами.
Україна партизанська. Партизанські формування та органи керівництва ними (1941- 1945 рр.): Наук.-довід. Вид. – К., 2001. - С. 8.

В с. Збоївськах на околиці Львова відбулася конференція ОУН(Б). ЇЇ делегатами були лідери Організації, котрі тоді ще перебували на свободі – М.Лебідь, М Прокоп, Д.Мирон, І.Климів, І.Павлик, І.Ребак, В.Кук, М.Степаняк. Було вирішено працювати у двох рівноцінних напрямках: користуватися усіма нагодами легальної роботи в культурних, політичних, адміністративних структурах окупаційної влади і одночасно перевести основну частину організаційних кадрів на нелегальне становище, готуючись таким чином до тривалої боротьби з Третім рейхом.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 242.

Жертвами розстрілів євреїв у Острозі стало 2100 місцевих жителів.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста.: Еврейская энциклопедия Украины. - К., 2000. — С. 147.

У вересні на території України було розстріляно близько 143 тис. євреїв.
Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 годах / Сост. А.Круглов. – К, 2002. — С. 6.

В Аджимушкайських камтокомбах (м. Керч) до кінця жовтня вела оборону частина військ Кримського фронту (залишки 83-ї бригади морської піхоти, 95-го прикордонного загону, Ярославського авіаучилища, Воронезького училища радіоспеціалістів та ін. частин). Оборона катакомб, протягом якої загинули тисячі бійців і мирних громадян, відволікала значні сили ворога.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 331.

Знищено 400 євреїв в Новомосковську, 200 євреїв в Синельниковому і близько 500 осіб в П’ятихатках Дніпропетровської області та 550 осіб єврейської національності в Яруні, 680 – в Янушполі та 606 – в Ружині Житомирської області.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.38; 57.

Окупанти повністю спалили село Білоусівку Зноб-Новгородського району Сумської області, загинуло 778 жителів.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. – К., 1987. — С.284.

Відбулася нарада керівних працівників Наркомата оборони СРСР, ЦШПР з представниками підпільних органів, командирами і комісарами великих партизанських формувань України, Білорусії, Орловської та Смоленської областей. Намічено провести рейди партизанських з’єднань С.Ковпака і О.Сабурова на Правобережну Україну.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 338.

Т.Бульба-Боровець, командуючий УПА – Поліська січ, направив на адресу рейхскомісара України лист. Зазначалося, що “Поліська січ” суворо дотримуватиметься нейтралітету стосовно німців, якщо останні “перейдуть на методи нормальної військової окупації й припинять масові репресії”.
Кентій А.В. Українська повстанська армія в 1942–1943 рр. – К., 1999. – С.5.

Бригаденфюрер СС Т.Катцман видав розпорядження про створення у Львові єврейського житлового району, в який євреї мали переселитися до 7 вересня т.р.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.111.