Інститут історії України Національна академія наук України

На початку вересня ДПУ провело каральні операції по ліквідації організацій партії соціалістів-революціонерів. Зокрема, в Миколаєві були заарештовані члени групи “есерів-народовольців” (прибічників групи “Народ”), в Одесі – 30 членів місцевої осередку партії соціалістів-революціонерів (ПСР), а в Києві – делегати Всеукраїнського з’їзду ПСР у кількості 59 осіб.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1147, арк. 92; ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 466, арК. 53 зв; Гусев К.В., Ерицян Х. А. От соглашательства к контрреволюции (О

Харків. Місцева організація партії есерів розповсюдила на багатьох промислових підприємствах міста та на транспорті дванадцятий номер газети “Голос С.-Р”, брошуру “Хто такі соціалісти-революціонери і чому їх засуджують більшовики”, а також інші друковані агітаційні матеріали.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1208, арК. 25, 39.

Подільська і Полтавська губернії. Зменшився селянський повстанський рух і кримінальний бандитизм.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 107.

Одеса. Створено відділення Товариства колишніх політкаторжан і засланих-поселенців.
Каторга и ссылка, 1925, кн.3, С. 263.

Одеса. На Першій державній кінофабриці Всеукраїнського фото-кіно управління знято фільм “Оповідання про сьомих повішених” за однойменною повістю романом Л. Андрєєва (режисер П. Чардін, оператори Г. Дробін, О. Грінберг, Є. Капитта). У фільмі знімалися Д. Читорина, Б. Лоренца, М. Салтикова, С. Ценіна, Б. Лоренца, П. Інсаров та інші.
Зритель, Одесса, 1922, № 7, сентябрь. – С. 6.

Харків, Одеса, Катеринослав, Бахмут. Організовано тимчасові оргбюро Пролеткульту.
Театр, литература, музыка, балет, живопись, кино. – Харьков, 1922, № 1, 9 сентября. – С. 14.

Харків. Створено видавництво “Пролетар”.
Киев, Энциклопед. справочник. – С. 448.

Київ. Створено обласний історичний архів.
Борьба классов, 1936, № 1-2, С. 207.

Київ. З ініціативи театрального товариства на чолі з Б. Романицьким і Р. Корольчуком створено новий драматичний театр. 12 січня 1923 р. театру присвоєно ім’я М. Заньковецької.
Киев, Энциклопед. справочник. – С. 443.

Київська губернія. Прихильники „Живої церкви” на чолі з єпископом Олексієм на засіданні єпархіальної ради поставили питання про усунення від керівництва єпархією прихильника митрополита Тихона єпископа Михайла й виступили проти постанови наради духовенства і єпископського собору у його підтримку. Після цього Київська обновленська група виокремила із свого складу тимчасове Вище церковне управління єпархією.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.

Одеса. Створено групу „Живої церкви” під назвою „Церковний рух”. Керівництво єпархією здійснював прихильник патріарха Тихона архієпископ Феодосій.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.

Миколаївська губернія. Створено групи прихильників „Живої церкви” в складі 27 священиків і 19 членів церковних рад у Херсоні Миколаївського повіту, Алешках Дніпровського повіту та Очакові Миколаївського повіту.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 78.

Ліквідовано Волинську повстанську армію. Заарештовано 900 членів: переважно учителів, кооператорів, агрономів.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 77

Київська губернія. Розгромлено збройні формування отаманів Галчевського і Левченка.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 77.

Кременчуцька губернія. Шляхом ідеологічного розкладу ліквідовано збройне формування отамана Чорного Ворона. Члени формування явилися з повинною до органів радянської влади і добровільно здали зброю.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 77.

Повстанський селянський рух і кримінальний бандитизм посилилися в Київській губернії, де діяло 40 збройних формувань. У Катеринославській та Миколаївській губерніях переважав кримінальний бандитизм, а в інших губерніях – повстанський селянський рух, під проводом петлюрівських і махновських організацій. Багато з них мали зв’язки з антирадянськими центрами української еміграції за кордоном.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 107.

Спостерігалося оживлення кримінального бандитизму та збройного повстанського селянського руху. Майже в усіх губерніях діяли збройні загони в кількості 10-20 осіб. Загони, що грабували поїзди, складалися з незаможних селян, переважно молоді та безробітних. Головними об’єктами нальотів служили поїзди, насамперед з комфортабельними вагонами, а також виконкоми та цукрові заводи в селах і промислові підприємства в містах. У вересні було зареєстровано 200 бандитських нальотів, у жовтні – 84. Серед них – нальоти на поїзд, у якому їхали до Києва співробітники італійської місії, на агітаційний поїзд ім. ВУЦВК, у якому перебував Г. Петровський, на поїзд з делегатами ВУЦВК (останніх грабіжники не тривожили, обмежившись пограбуванням пасажирів з непманської буржуазії) й інші.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 998, арк. 87.

Варшава. Польський сейм прийняв постанову про самоуправління трьох галицьких воєводств (закон не був реалізований).
Енциклопедія Українознавства. – Т. 9. – К., 2000. – С. 3312.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про встановлення однорідності грошового обігу”. Заборонено видачу з кас і прийом грошових знаків випуску до 1922 р. і зобов’язань зразку 1922 р. в 5 тис. крб.
ЗУ України, 1922, № 42, Ст. 620.

Харків. Єпархіальне управління звернулося до Наркомюсту УСРР з проханням про сприяння щодо виконання постанови І Всеросійського з’їзду білого духовенства православної течії “Жива церква” про закриття всіх міських монастирів, запропонувавши в першу чергу ліквідувати Покровський чоловічий монастир у Харкові, Охтирський і Сумський, а також Богодухівський і Старобільський жіночі монастирі у Харківській губернії.
Силантьев В.И. Большевики и православная церковь на Украине в 20-е годы. – Харьков., 1998. – С. 33.