Інститут історії України Національна академія наук України

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило постанову оргбюро ЦК КП(б)У від 25 липня за № 42 про боротьбу з демобілізаційними настроями. Було ухвалено припинити подальшу часткову демобілізацію з РСЧА, проводячи її виключно за віком, та розформувати демобілізаційну комісію при ЦК КП(б)У. Пропонувалося встановити сувору відповідальність комуністів за дезертирство, не залишаючись перед застосуванням вищої міри покарання у виключних випадках. Зокрема, Наркомюсту УСРР та Пурукркриму (Політичному управлінню всіма збройними силами України та Криму) доручалося скласти інструкцію про залучення комуністів до відповідальності на основі положень, що малися, та представити її на затвердження політбюро ЦК КП(б)У. Також пропонувалося встановити відповідальність губкомів за сприяння та приховування неправильно демобілізованих червоноармійців, доручивши оргбюро КП(б)У розробити відповідну інструкцію. Визнавалося доцільним звернутися з закликом до комуністів демобілізаційного віку добровільно залишитися в армії, а до партійних організацій – із листом про необхідність підняти авторитет політорганів в армії та моральної підтримки військових працівників. Відповідні інструкції доручалося скласти секретаріату разом з Мініним. Також було накреслено заходи поліпшення побуту військовослужбовців, зокрема, політпрацівників. У зв’язку з цим голові ВУЦВК Г. Петровському доручалося з’ясувати в Москві, які заходи в цій галузі було розроблено. Політбюро ЦК КП(б)У пропонувалося заслухати доповідь комісії по поліпшення побуту комуністів, яка висвітлювала б заходи, вжиті для поліпшення становища військових працівників. Політичному управлінню всіма збройними силами України та Криму було поставлено за обов’язок розробити дані про їхнє сімейне становище, а особисто С. Косіору та В. Затонському з’ясувати випадки залучення місцевими контрольними комісіями до відповідальності комуністів із комскладу за користування наданими ним привілеями, а саме – за зарахування своїх родин до списків забезпечуваних.
ЦДАГО України, ф1, оп. 6, спр. 30, арк. 16-17.

Миколаїв. Профспілка друкарів одержала грошову допомогу від псковських друкарів, надіслану з метою врятування голодуючих.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 29 липня.

Київ. Створено відділення Товариства політкаторжан заслано-поселенців.
Каторга и ссылка, 1924, кн. 1, С. 294.

Берлін. Головне правління Експортлісу уклало угоду про експорт до Німеччини українських лісоматеріалів.
Известия. Вечерний выпуск, Одесса, 1923, 23 июля.

Харків. Відбулася Всеукраїнська педагогічна конференція. Порядок денний: виробничі дисципліни у педагогічних школах; навчання за енциклопедією праці; організація і методи роботи по підвищенню кваліфікації працівників освіти; художнє виховання педагога та ін.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 25- 29 липня.

ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про заходи у справі українізації шкільно-виховальних і культурно-освітніх установ”. Строк українізації в закладах соціального виховання встановлено упродовж двох навчальних років.
ЗУ України, 1923, Від. І, № , Ст.

Катеринослав. На металургійному заводі пущена доменна піч.
Всероссийская кочегарка, Бахмут, 1923, 31 июля.

За попередніми даними Одеського губвибіркому, у перевиборах сільських рад брали участь 35% громадян, які мали виборче право (1923 р. – 45%). Кількість „позбавленців” складала 4%, порівняно з особами, які мали виборче право (1923 р. – 5%). Під час перевиборів проявилася активність селянських мас, які намагались проводити до складу рад своїх кандидатів із числа односельців. Типовими були й випадки протидії колишніх комуністів висуванню кандидатур, запропонованих парткомами КП(б)У. В той же час під час виборів до Одеської міськради зміна загальними зібраннями запропонованих кандидатур спостерігалася рідко й торкалася головним чином безпартійних кандидатів.
ЦДАГО України, ф.1. оп. 20, спр. 1932, арк. 31, 3

За попередніми даними, товарообіг в Україні досягнув 2-2,5 млрд. руб., що становили майже третину товарообігу СРСР.
Экономическая жизнь, Москва, 1924, 18 декабря.

Повідомлялося, що в 1924 р. до Одеського порту прибуло 2 тис. 719 пароплавів, у тому числі 170 із-за кордону (з них 34 пароплави Чорноморсько-Азовського державного морського пароплавства). Доставлено 13 млн. 635 тис. пуд. вантажів, з них 4 млн. 385 тис. пуд. – із-за кордону. Відбуло з порту за рік 2 тис. 870 пароплавів, з них із-за кордону – 161 (в тому числі 22 пароплави Чорноморсько-Азовського державного морського пароплавства). Вивезено 26 млн. 118 тис. пуд. вантажів, з них із-за кордону – 23 млн. 272 тис. пуд.
Экономическая жизнь, Москва, 1925, 17 января.

План землевпорядкувальних робіт в Україні виконаний на 77 %. Землевпорядкуванням охоплено 3 млн. 190 тис. десятин селянських земель.
Экономическая жизнь, Москва, 1924, 19 декабря.

На громадських роботах в Україні працювало 6 тис. 215 безробітних, а в колективах для безробітних – 420 безробітних.
Більшовик, Київ, 18 жовтня.

Маріуполь. У липні з порту вивезено за кордон на іноземних пароплавах 545 тис. пуд. хліба, 145 тис. пуд. вугілля і 34 тис. пуд. каустичної соди.
Экономическая жизнь, Москва, 1924, 24-47 июля.

Подільська губернія. Відбувся хресний хід із Бердичева до ст. Брайлов за участю 10 тис. католиків. Через три дні після процесії біля Бердичівського собору зібралося 25 тис. віруючих і 22 ксьондзи, які у проповідях агітували проти радянської влади. Тисячні зібрання католиків спостерігалися під час святкування дня св. Антонія у Городку Проскурівського повіту. Святкові проповіді ксьондзів супроводжувалися критикою радянської влади за безбожність й тяжке оподаткування селян та містили заклики до непокори радянській владі та еміграції до „землі обітованої” – Польщі.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1799, арк. 76-76 зв.

Всеукраїнська спілка сільськогосподарської кооперації “Сільський господар” отримала з-за кордону 5 вагонів плугів “Сакка” для передачі селянським господарствам через районні спілки сільськогосподарської кооперації.
Экономическая жизнь, Москва, 1924, 27 июля.

Харків. Закінчився страйк у приватній взуттєвій майстерні “Фортуна”. Підприємці погодилися виконати всі вимоги спілки шкіряників.
Правда, Москва, 1924, 29 июля.

Яворівський і Сколєвський повіти, Східна Галичина. Повідомлялося, що в деяких селах на ґрунті голоду почала поширюватися епідемія тифу.
Діло, Львів, 1925, 14 травня.

Відкрився ІІ Всеукраїнський помісний церковний собор. Прибуло 208 делегатів з різних регіонів України та від російського священного синоду. Порядок денний: про ставлення української православної церкви до постанов собору 1923 р. (про колишнього патріарха Тихона, про двошлюбність духовенства, про введення до церкви нового стилю літочислення); по “липківщину-самосвятство”; про українізацію церковного богослужіння, про сектантство; про чернецтво в монастирях України в сучасних державних і соціальних умовах; про майбутній Вселенський собор й ін. Учасники собору одноголосно прийняли рішення про автокефалію української церкви. Головою церкви обрано Харківського митрополита Пимена.
Коммунист, Харьков, 1925, 17 мая.

Повідомлялося, що з січня по липень у трьох найбільших промислових округах Донбасу – Артемівському, Луганському та Сталінському було висунуто на відповідальну господарську роботу 701 робітника.
Правда, Москва, 1925, 4 августа.

На території округів колишньої Подільської губернії почастішали випадки антисемітських дій селян і утиску прав єврейського населення з боку представників місцевої влади. В містечку Миколаївці Проскурівського округу порушення прав єврейського населення набули систематичного характеру. В Могилівському окрузі спостерігалися неодноразові випадки крадіжки місцевими селянами врожаю з ланів єврейських колгоспів. У Вахновському районі Вінницького округу на будівництві Турбовського каолінового заводу будівельники євреї, надіслані профспілкою, були вигнані з роботи сезонними робітниками з с. Боровське Бабчинецького району Могилівського округу. У відповідь на антисемітизм спостерігалося посилення сіоністського руху.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2117, арк. 38.