"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

ВИПАДКОВИЙ ДОКУМЕНТ

От в українську церкву [] не можна у нас іти []
То московський батюшка розказував

[…]

Господь, як дитина родиться, то дає ключі дитини. Ми зараз в християнській вірі, то дав нам ключи Бог, а як підем ми в баптисти, штунди, то ми вже ключи загубили. Од раю ключи. Кожній людині дає ключ од раю. Ми ж його не бачимо, як ти його загубиш? От в українську церкву, кажуть, не можна у нас іти. От христять українську дитину, то вже та дитина не хрещона, треба тільки в православній вірі. Ето свята православна віра, а як в українській христять, або вінчають, то воно ж невінчане. В українській, як покойніка хоронять, то тоже не щитається. Той московський батюшка росказував: хто вже піде, свою віру поламне, то вже він свої ключі загубив.

[…]

З польових записів Олени Боряк. Записaно 2009 р. у с. Мульчиці Володимирецького району Рівненської обл.