Презентація видання «Російська навала. Окупація. Спротив (2022): Усні свідчення мешканців Київщини»
13 жовтня 2026 р. у Національному музеї Революції Гідності відбулася презентація видання у двох книгах «Російська навала. Окупація. Спротив (2022): Усні свідчення мешканців Київщини», яке вміщує розповіді очевидців про перші місяці широкомасштабного російського вторгнення, окупацію, бойові дії, евакуацію, спротив і взаємодопомогу.
Над підготовкою презентованого видання до друку працювала команда дослідників, яка представляє три інституції: Інститут історії України НАН України, ГО «Чернігівський центр антропології війни» та Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Серед укладачів більшість складають етнологи, які мають багаторічний досвід польової роботи, а саме: докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Олена Боряк, кандидатка історичних наук, завідувачка відділу етнології Державного наукового центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, наукова співробітниця Інституту історії України НАН України Світлана Маховська та кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Державного наукового центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Олександр Васянович. Незамінним учасником команди, який розпочав польові дослідження у 2025 р., став кандидат економічних наук Микола Грінчук. З 2026 р. він є співробітником Державного агентства України з управління зоною відчуження. Відповідальний редактор видання – доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії України НАН України Геннадій Боряк. На презентації були присутні також представники різних громад Київщини, які допомагали дослідницькій команді знаходити оповідачів під час експедиційної роботи. Їхня участь нагадала, що за кожним записаним інтерв’ю стоїть не лише зустріч дослідника зі свідком, а й довіра, підтримка місцевих людей і співпраця з громадами. Саме завдяки цим зв’язкам вдалося зібрати свідчення мешканців 42 населених пунктів Броварського, Бучанського та Вишгородського районів Київщини та опублікувати 63 інтерв’ю. Модерувала зустріч історикиня, завідувачка сектору усної історії та збереження історичних свідчень Українського інституту національної пам’яті Тетяна Ковтунович. Вона майстерно спрямовувала розмову, поєднуючи методологічні питання, досвід укладачів і голоси людей, чиї історії стали основою видання. Завдяки цьому презентація перетворилася не просто на представлення книжок, а на змістовний діалог про те, як працювати зі свідченнями війни, зберігати індивідуальний досвід і водночас осмислювати його в ширшому історичному контексті.
Укладачі видання – Олена Боряк, Олександр Васянович, Микола Грінчук і Світлана Маховська – поділилися досвідом усноісторичних досліджень від початку широкомасштабного вторгнення. Вони розповіли про особливості експедиційної роботи, взаємодію з оповідачами, структуру двотомника та підготовку інтерв’ю до друку. Окрему увагу приділили тому, як перетворити записану розмову на текст із дотриманням етичних норм та безпекових моментів.
Важливою темою стала й архітектура видання. Окремо укладачі звернули увагу на науково-довідковий апарат, який у книгах виконує не лише допоміжну функцію, а може слугувати своєрідною «методичкою» для роботи з текстами усних свідчень: допомагати читачам, дослідникам, освітянам і бібліотекарям працювати з матеріалами, розуміти їхню структуру та використовувати їх у подальших дослідженнях і просвітницьких практиках.
Втілення задуму стало можливим завдяки співпраці дослідницької команди з видавцем Юрієм Любченком і дизайнеркою Світланою Блащук, чия робота допомогла перетворити зібрані матеріали на цілісне книжкове видання. Оформлення двох книг має виразний візуальний характер: у ньому використано твори сучасного французького художника П’єра Педро Берже, який з 2022 р. відвідує Україну та відтворює воєнне повсякдення українців на полотні. Художні образи не просто доповнюють тексти, а створюють окремий візуальний вимір розмови про війну, людську вразливість, пережитий досвід і спротив.
Презентація засвідчила, що усна історія – це не лише метод дослідження. Це також спосіб уважно вислухати людину, зберегти її свідчення та включити індивідуальний досвід у спільну пам’ять. За кожним свідченням стоїть людина, за кожною книжкою – спільна праця, а за збереженою історією – можливість для суспільства пам’ятати, осмислювати й передавати досвід війни наступним поколінням.