Бібліографічне посилання: Шаповал В.М. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyny_Sud_Ukraini (останній перегляд: 24.07.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ (КС України) – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні; його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Осн. Закону д-ви на всій тер. України. КС України почав діяти 18 жовт. 1996, коли судді склали присягу на засіданні Верховної Ради України і обрали голову КС України. Приймати конституційні подання й конституційні звернення до розгляду КС України почав 1 січ. 1997.

Інститут Конституційного Суду в Україні було передбачено Законом Української РСР "Про внесення змін і доповнень до Конституції (Осн. Закону) Української РСР", ухваленим 24 жовт. 1990 у зв'язку з прийняттям 16 лип. 1990 Декларації про державний суверенітет України. На його основі до тексту a href="?termin=Konstitutsіya_Ursr_1978Конституції України 1996 склад КС України так і не було сформовано.

Важливим етапом становлення конституційної юрисдикції в Україні стало прийняття Конституції України 1996. У ній істотно був змінений порядок формування КС України. Зазнав змін і зміст компетенції (конституційної юрисдикції) КС. На основі Конституції України в жовт. 1996 прийнято новий Закон України "Про Конституційний Суд України". У берез. 1997 рішенням КС України затверджено регламент КС, присвячений переважно питанням конституційного судочинства. Ці акти визначили статус КС України.

За природою осн. функцій і характером діяльності КС України є суд. органом конституційної юрисдикції, або органом суд. конституційного контролю. КС України відокремлений від системи судів заг. юрисдикції.

КС України складається з 18 суддів, яких порівну (по 6) призначають Президент України, ВР України та з'їзд суддів України. Подібний порядок призначення суддів запроваджений у деяких ін. країнах (Болгарія, Італія). Проте призначення третини складу КС України саме найвищим органом суддівського само-врядування є унікальним.

Конституція України і Закон України "Про Конституційний Суд України" встановлюють вимоги до судді цього суду: ним може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юрид. освіту, стаж практичної, наук. або пед. роботи за фахом не менше 10 років, володіє держ. мовою і живе в Україні впродовж останніх 20 років. Суддя вступає на посаду від дня складення ним присяги на засіданні ВР України не пізніше як через місяць після його призначення.

Судді КС України призначаються строком на 9 років без права повторного призначення. Такий строк повноважень суддів і відсутність права на їх повторне призначення є найпоширенішими в практиці органів конституційної юрисдикції. На суддів КС України поширюються підстави дострокового звільнення з посади, передбачені Конституцією України для суддів заг. судів (ст. 126). Зокрема, суддя звільняється з посади при досягненні 65-річного віку, порушенні ним присяги чи вимог щодо несумісності. В усіх випадках дострокового звільнення судді КС України з посади відповідне рішення приймає орган, що його призначив.

Судді КС України не можуть належати до партій політичних та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політ. діяльності, займати будь-які ін. оплачувані посади, виконувати ін. оплачувану роботу, крім наук., викладацької і творчої.

Голова КС України обирається самими суддями з-поміж власного складу лише на один 3-річний строк. Подібне є майже заг. правилом у практиці органів конституційної юрисдикції.

Зміст компетенції КС України розкрито в розділі 12 ("Конституційний Суд України") та в ін. окремих положеннях Конституції України.

Традиційними, тобто такими, що є загальновизнаними та певною мірою поширеними у світ. практиці, є повноваження КС України вирішувати питання про конституційність (відповідність Конституції України) визначеного кола правових актів: законів та ін. актів ВР України, актів Президента України, актів КМ України й актів ВР АР Крим (ч. 1, ст. 150).

Саме оцінка певного кола правових актів (чинних і тих, що не набули чинності) стосовно їх відповідності Конституції є своєрідною титульною функцією органів конституційної юрисдикції за будь-якої її моделі. У різних країнах коло відповідних актів різне.

Особливостями компетенції КС України порівняно зі змістом компетенцій конституційних судів ін. держав є те, що предметом контролю КС України може бути конституційність не тільки нормативних, а й індивідуальних правових актів відповідних органів.

Більш-менш традиційними є повноваження КС України вирішувати питання про відповідність Конституції України чинних міжнар. договорів України або тих міжнар. договорів, що вносяться до ВР України для надання згоди на їх обов'язковість (ч. 1 ст. 151). Аналогічні дії уповноважені вчиняти суд. органи конституційної юрисдикції і в деяких ін. країнах. Досить звичайним є повноваження КС України вирішувати питання про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України зі свого поста в порядку імпічменту (ч. 2 ст. 151). При цьому КС України об'єктивно визначає відповідність вказаній процедурі дій (або відсутність дій) органів і посад. осіб, визначених у ст. 111 Конституції України. В ін. країнах суд. органи конституційної юрисдикції здебільшого беруть безпосередню участь у здійсненні імпічменту, ухвалюючи остаточне рішення щодо усунення глави д-ви з посади.

КС України наділений повноваженнями офіційно тлумачити Конституцію і закони України (ч. 1 ст. 150). Аналогічна практика офіційного тлумачення притаманна також конституційним судам в ін. країнах, зокрема в деяких "пострадянських", а також у деяких розвинених, хоча в останніх зазвичай усе зводиться до казуального тлумачення конституційних норм, яке здійснюється в процесі вирішення питань відповідності Осн. Законові ін. правових актів.

Повноваженнями КС України, які характерні виключно для вітчизн. досвіду, є насамперед надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (ст. 159) вимогам її ж (Конституції України) статей 157 і 158. Осн. Закон допускає в даному разі лише матеріальний контроль, тобто контроль за конституційністю змісту законопроекту. Наведене повноваження практично не має аналогів у європ. практиці конституційної юрисдикції. Його наявність значно посилює роль суду як своєрідного охоронця Осн. Закону.

Нарешті, на відміну від органів конституційної юрисдикції в ін. д-вах, у складі яких є територіальні автономії, КС України уповноважений не тільки вирішувати питання конституційності правових актів представницького органу автономії (ВР АР Крим), а й визнавати його дії або відсутність необхідних дій такими, що порушують Конституцію і закони України (п. 28 ст. 85). ВР України на підставі відповідного висновку КС може достроково припинити повноваження представницького органу автономії.