Бібліографічне посилання: Плахонін А.Г. КИРИЛО І [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kyrylo_I (останній перегляд: 10.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КИРИЛО І (р. н. невід. – п. між 10.06 та 15.08.1233) – митрополит Київський, грек за походженням. Поставлений на митрополичу кафедру в київ. Софії (див. Софійський собор) у день Хрещення Господнього 6 січня 1225 (за ін. даними 1223). Перший з руських митрополитів, який у період лат. окупації Константинополя (див. Візантія) був поставлений нікейським патріархом Германом II. Канонічність призначення київ. митрополита в Нікеї піддавалася на Русі сумнівам. Збереглося тогочасне повідомлення про те, що, посилаючись на неканонічність поставлення К. I, митрополичий стіл намагався захопити волин. єпископ Іосаф. У літописних згадках про К. I наголошується на його дипломатичних здібностях, начитаності у Святому Письмі та дарі "учительства". Він щорічно брав участь у вшануванні пам'яті св. Феодосія Печерського, а отже, мав досить тісні взаємини з Печерським монастирем (див. Києво-Печерська лавра). Намагаючись подолати конфлікт між Церквою та світською владою навколо питання про інвеституру (право призначати на церк. посади), що тривав з кін. 12 ст., провів два церк. собори – у берез. 1227 у Владимирі на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ) та у квіт. 1231 у Києві. Ці собори категорично заборонили висвячувати рабів (див. Рабство на українських землях) у священничеський сан, а також наклали заборону на втручання князів у церк. юрисдикцію. В умовах удільної роздробленості Русі це мало забезпечити єдність Церкви і її незалежність від світської влади на місцях, оскільки зловживання князями правом інвеститури призводило до того, що місцеві єпископи дедалі менше залежали від київ. митрополита.

Іноді йому приписують авторство двох Повчань.