Бібліографічне посилання: Юренко О.П. МАТЯШ Кость Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Matyash_K_O (останній перегляд: 30.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

МАТЯШ Кость Олексійович (1893 –25.10.1937) – один із організаторів укр. селянсько-повстан-ського руху 1918–19 (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922). Н. в с. Огуївка Костянтиноградського пов. Полтав. губ. (нині село Машівського р-ну Полтав. обл.) в сел. родині. Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер артилерії. 1917 – комісар Виборзької фортеці. З поч. 1918 примкнув до боротьбистів (див. також Українська партія соціалістів-революціонерів), працював в антигетьман. підпіллі, керівник військ. відділу нелегального Полтав. губернського повстанського к-ту. У листопаді 1918 організував збройний виступ проти режиму гетьмана П.Скоропадського в Костянтиноградському повіті (див. також Протигетьманське повстання 1918), на чолі повстанського загону перейшов на бік Директорії Української Народної Республіки.

У січні 1919 перейшов до більшовиків, командир полку, бригади у складі Червоної армії (див. Радянська армія). У липні 1919 заарештований за звинуваченням "у контрреволюції", звільнений завдяки зусиллям ЦК УПСР(боротьбистів). За його дорученням разом з Я.Огієм та О.Лісовиком очолив повстанську бригаду, був командиром рейду партизан. з'єднання по тилах Добровольчої армії від м-ка Ружин до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). У листопаді 1919 спільно з Н.Махном діяв проти білогвард. військ в р-ні Катеринослава.

1920 – на керівних посадах у Полтав. губернській міліції, член КП(б)У. 1920–23 – нач. Подільської, Полтав., Катериносл. губернської міліції, з 1925 – заст. голови Катериносл. окружного виконкому, канд. у члени ВУЦВК. Далі – на госп. роботі у Полтаві, Харкові, Сочі (нині місто Краснодарського краю, РФ), Москві). Остання посада – нач. управління радгоспів Красноярського краю (нині територія РФ). Там 1 серпня 1937 заарештований органами НКВД за сфабрикованим звинуваченням як учасник "антирадянської націоналістичної організації".

Страчений у м. Київ.

Реабілітований 27 лютого 1958 Військовою колегією Верховного суду СРСР.