Бібліографічне посилання: Бур’ян М.С. НОРВЕГІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Norvehiia (останній перегляд: 14.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОРВЕГІЯ – найпівнічніша країна Європи. Слово "Норвегія" в перекладі означає "шлях на північ". Офіц. назва – Королівство Норвегія (Kongeriget Norge). Територія – 386,9 тис. км² (разом з архіпелагом Шпіцберген, о-вами Ян-Майєн і Буве). Населення 4,799 млн осіб (2009). Адм. поділ – 19 фюльке (fylke – область), у т. ч. місто Осло, прирівняне до фюльке. Фюльке поділяються на сільс. (herreds-kommuner) і міські (by-kommuner) громади. Зовн. території в Пн. Льодовитому океані – адм. округ Свальбард (Svalbard – група о-вів у Пн. Льодовитому океані). Територія Свальбарду – 62,4 тис. км², населення – 3,2 тис. осіб (січень 1997). Адм. центр – Лонг'їр. Осн. частина Свальбарду – архіпелаг Шпіцберген (Spetsbergen). Норвез. суверенітет над Шпіцбергеном встановлено Паризьким договором 9 лютого 1920. Офіц. Шпіцберген оголошено частиною норвез. території 14 серпня 1925. Губернатор призначається Держ. радою Норвегії терміном на 3 роки з можливим подовженням на 2 роки. Зовн. території в Атлантичному океані – о-в Ян-Майєн, о-в Буве. Столиця Н. – м. Осло (Oslo) – 761, 2 тис. осіб (1999). Найбільші міста – Берґен (228 тис. осіб), Тронґейм (148 тис. осіб), Ставанґер (109 тис. осіб), Берум (98 тис. осіб). Більшість віруючих – лютерани (92 %). Н. отримала незалежність у 1814. 27 травня 1814 було прийнято Конституцію. Держ. прапор Н. був розроблений 13 липня 1821 і досі не змінився: тоді на датський прапор помістили синій сканд. хрест. Усі 3 кольори, використані в прапорі, символізують свободу (як на прапорах Франції, США, Великої Британії, Нідерландів). Автором дизайну прапора Н., затвердженого норвез. парламентом 1821, був парламентарій з Бергена Фредерік Мельцер. В Акті про прапор (10 грудня 1898) зазначені пропорції сучасного прапора: довжина – 22 одиниці; ширина – 16 одиниць; ширина синього хреста – 2 одиниці; ширина білого обрамлення хреста – 1 одиниця; відстань від древка до середини хреста – 8 одиниць.

Як свідчать історики, бл. 1200 в правителя Н. з'явився власний герб, на якому зображений золотий у червленому полі коронований лев св. Олафа. У передніх лапах лев, повернутий на зх., затиснув бойову сокиру. Нац. гімн – "Ми любимо цей край" Б'єрнстерна Б'єрнсона (1832–1910). Н. є членом Світової організації торгівлі, Міжнар. банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Міжнар. федерації Червоного Хреста та Півмісяця, Північноатлантичного альянсу, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи та ін. міжнар. орг-цій. У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001, підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Н. посіла перше місце. Щорічні Глобальні звіти з людського розвитку готуються від 1991. У них подаються списки країн за рівнем розвитку, з огляду на такі показники, як рівень мед. послуг, освіти, тривалість життя тощо. 2001 додався ще один – індекс технологічного розвитку (доступ до новітніх інформаційних технологій і комунікацій).

Офіц. мова – норвезька. Існує 2 форми норвез. мови. Старонорвез. мова "букмол", або книжкова мова (друга назва – "ріксмол" – держ. мова), її використовують 80 % населення. Бл. 20 % користуються новонорвез. мовою "нюношк" (друга назва – "лансмол" – сільс. мова), яка є сумішшю окремих діалектів норвез. мови. Норвежці вивчають обидві форми мови. У Н. також проживають представники нац. меншин. Найбільша з них – саамі, представники якої використовують свою рідну мову. На пн. широко побутує фінська мова.

Українці теж є у переліку нац. меншин. Хоча сама громада нечисленна, проте вона посідає помітне місце в історії та сучасному житті Н.

Найпомітніша хвиля укр. емігрції до Н. почалася між двома світ. війнами, особливо у 1920-х. У цей час були організовані к-ти підтримки України. Тоді на території Н. почав діяти "Союз визволення України" (Union for the Liberation of Ukraine). Очолив норвез. відділення О.Назарук, який мав неодноразові зустрічі з президентом Стортин Ловланд та міністром закордонних справ Іхленом (Ihlen). Крім ін., О.Назарук був автором багатьох статей з укр. проблеми, які опубліковані у відомому норвез. виданні "Моргенбладет" (Morgenbladet).

Інтерес норвез. правлячих кіл до України визначався крізь призму ставлення Великої Британії до Української Народної Республіки. Офіц. позиція Осло обмежувалася визнанням укр. паспортів, з якими укр.емігранти приїжджали до Н.

Відомо також, що деяке полегшення еміграції до Н. з України відбулося в період активних дипломатичних контактів гетьмана П.Скоропадського. До 1920 УСРР мала можливість вирішувати всі проблеми дипломатичного характеру з Н. напряму. В цей час було утворено багато громад. орг-цій укр. і укр.-норвез., які допомагали УСРР пережити голод 1921–23. Проте після утворення СРСР усі дипломатичні і, тим більше, культ. зв'язки припинилися.

Наприкінці 1970-х у Н. проживало десь із 130 українців. З них в Осло – 80, працювали здебільшого робітниками. Серед другого покоління укр. іммігрантів значний відсоток становлять дипломатичні фахівці.

Старша генерація спілкується між собою по-українськи. Молодь укр. мови не знає й не почувається українцями, хоча визнає своє укр. походження.

1991, після того, як Україна отримала незалежність, постала необхідність відновлення українсько-норвез. відносин. Норвегія визнала незалежність України 24 грудня 1991. 1992 Україна та Н. встановили дипломатичні відносини. Тоді ж стало відомо, що саме норвез. мовою можна написати без спотворень слово "Україна". У серед. 1990-х укр. орг-цій, як і укр. шкіл та церков, у Н. не було. У Н. створено низку організацій, які співпрацюють з українцями у сфері надання гуманітарної допомоги. Деякі норвез. українці стали членами Укр. громади Швеції.

Останнім часом є спроби об'єднати укр. норвежців в одну громаду. Є група людей, які проводять кілька разів на рік збори, на яких українці слухають Св. Літургію. Літургію відправляє греко-катол. священик з Риму в катол. кафедральному храмі в Осло. Служба супроводжується церковнослов'ян. співом місц. хору, в якому є кілька українців. Громада має свою веб-сторінку, на якій розміщує оголошення щодо наступних зустрічей та корисну інформацію про історію і к-ру України.