Бібліографічне посилання: Чисніков В.М. ОБОЛОНСЬКИЙ Микола Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Obolonskyj_M (останній перегляд: 07.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОБОЛОНСЬКИЙ Микола Олександрович (27(15).10.1856–27(14).03.1913) – суд. медик, дійсний статський радник (1902). Д-р медичних н. (1886), професор (1893), член Паризького антропологічного т-ва (з 1889). Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив 2-гу Харків. г-зію (1875) і мед. ф-т Харків. ун-ту (1881). Спочатку працював ординатором міської Олександрівської лікарні, а через рік був обраний пом. прозектора по кафедрі суд. медицини Харків. ун-ту. Після захисту магістерської дисертації – прозектор і приват-доцент кафедри. Одночасно обіймав посаду прозектора при Харків. земських богоугодних закладах. 1886 захистив докторську дис. на тему: "О волосах в судебно-медицинском отношении". 1887–89 перебував у наук. відрядженні за кордоном (Франція, Німеччина, Австро-Угорщина), де вивчав новації в галузі суд. медицини і криміналістики. Перебуваючи в Парижі (1887), ознайомився з антропометричною системою А.Бертільйона. 1888, повернувшись до Харкова, виступив на засіданні секції харків. Т-ва дослідницьких наук із повідомленням про ототожнення особи за системою А.Бертільйона і створення в найбільших містах Франції антропометричних бюро. Аналогічні установи він пропонував заснувати і в Російській імперії. У січні 1890 в тижневику "Врач" опублікував статтю "Определение тождества лица по способу Bertillon'a", в якій ознайомив сусп-во з новим методом кримінальної реєстрації, пропонував створити антропометричні бюро за франц. зразком у С.-Петербурзі, Тюмені та Одесі (через Тюмень проходили всі злочинці, які направлялися в заслання до Сибіру, а через Одесу – усі заслані на о-в Сахалін). З 1889 – у Київ. ун-ті: екстраординарний професор, ординарний професор кафедри суд. медицини, 1902–13 був деканом мед. ф-ту. Наук. та пед. діяльність поєднував з експертною. Виступав експертом у Бейліса справі.

Осн. праці: "К казуистике судебно-медицинских вскрытий" (1883); "Материалы для судебномедицинской диагностики" (1886); "К вопросу об определении окиси углерода в крови" (1866); "О яде тарантула" (1887); "К вопросу об открытии кольхицина в трупах" (1888); "Исторический очерк развития позитивной школы о преступлении и преступнике" (1889); "Черепы преступников" (1890); "Профессиональное изменение рук" (1891); "Пособник при судебно-медицинском исследовании трупа и при исследовании вещественных доказательств" (1894); "Афекты в судебно-медицинском отношении" (1897); "Судебно-медицинская экспертиза по делу об убийстве Комарова (дело Скитских)" (1901) та ін.

П. у м. Київ.