Бібліографічне посилання: Стеблій Ф.І. Огоновський Володимир Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ohonovskyj_V (останній перегляд: 13.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОГОНОВСЬКИЙ Володимир Петрович (10.06.1896–16.03.1970) – учений-економіст, д-р природничих наук (1926), доцент (1947), канд. екон. н. (1949), старший наук. співробітник (1955). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1937). Син Петра Огоновського – голови Львівського товариства "Просвіта", брат сотника Української галицької армії і члена Української військової організації Людомира Огоновського. Н. в с. Нижнів (нині село Тлумацького р-ну Івано-Франк. обл.). Учасник Першої світової війни в лавах Легіону Українських січових стрільців (1915–18), згодом, із листопада 1918, – підстаршина 4-ї (Золочівської) бригади в складі 2-го корпусу УГА, із березня 1920 – командир роти 1-ї бригади УСС Червоної Української Галицької армії в складі більшовицької Дванадцятої армії. У квітні 1920 в м. Козятин потрапив до польс. полону, з якого звільнений у листопаді 1920. 1921 виїхав на навчання спочатку на філос. ф-ті Віденського університету (1921–23), згодом – на природознавчому ф-ті за спеціальністю "географія" в Карловому університеті в Празі (Чехо-Словаччина; 1923–26). Там же захистив дис. на здобуття наук. ступеня д-ра природознавчих наук на тему: "Розвиток за-селення Східноєвропейського степу" (1926). На її підставі за ухвалою ВАК СРСР пізніше одержав наук. ступінь канд. екон. н. (1949).

Під час I світ. війни – учасник Інтернац. революц. соціал-демократ. орг-ції (1915–18). У 1920–30-х рр. – член Комуністичної партії Західної України, член її ЦК, організатор видання легальної прокомуніст. преси. 1926–31 – редактор і співробітник видань "Світло", "Вікна", "Сель-Роб", "Сила", "Наша земля", "Освіта" та ін. 1929 – співзасновник легальної кооп. видавничо-торг. спілки "Книжка" у Львові. 1931 заарештований і на Луцькому процесі 57-ми засуджений до 3-х років ув'язнення. Після виходу з тюрми – бібліотекар і секретар Стат. комісії НТШ у Львові (1936–39), де спільно з І.Карпинцем упорядкував архіви УГА і Легіону УСС.

За рад. часів – завідувач (1940–41, 1944–46), старший наук. співробітник (1946–49) Львів. відділу Ін-ту економіки АН УРСР; доцент Львів. торгово-екон. ін-ту (1949–50); завідувач відділу (1951–52), старший наук. співробітник (1952–59) відділу економіки Ін-ту сусп. наук АН УРСР; старший наук. співробітник відділу історії України цього ж ін-ту (1959–70).

Як науковець досліджував проблеми екон. географії, демографії, статистики, історії нар. госп-ва, опублікувавши із цих дисциплін понад 50 праць. Опублікував також чимало статей у виданнях: "Українська загальна енциклопедія", "Українська радянська енциклопедія", часописі "Наша Батьківщина". Один з ініціаторів багатотомного видання "Історії міст і сіл України".

Нагороджений Почесною Грамотою Президії ВР УРСР.

П. у м. Львів.