Бібліографічне посилання: Дзира Я.І. ОНОМАСТИКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Onomastyka (останній перегляд: 08.07.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

ОНОМАСТИКА – спец. лінгвістично-істор. дисципліна, яка вивчає власні імена й назви, їх історію, семантику, будову, осн. закономірності розвитку. О. вважають розділом лінгвістики, що досліджує сукупність власних імен певної території, етносу, істор. періоду. Таке дослідження вимагає врахування всіх обставин виникнення і розвитку власних імен: істор. умов, геогр. особливостей місцевості, станового складу населення, його етнічної приналежності, конкретних ситуацій появи імен. У дослідженнях О. користується істор., етимологічним, заг., типологічним, статистичним та ін. методами. Об'єктом дослідження О. стали всі власні імена, їхні класи. Різноманітність і чисельність власних імен робить їх дослідження складним і важливим завданням пізнання людського сусп-ва. Осн. розділи О.: топоніміка (ойконіміка, гідроніміка, мікроніміка) – вивчає власні назви геогр. об'єктів; антропоніміка – імена людей; також О. вивчає етноніми – назви етнічних утворень; зооніми – назви тварин; фітоніми – назви рослин, теоніми – імена богів, міфологічних істот; космоніми – назви галактик і сузір'їв, планет, зірок; перейоніми – назви засобів пересування: кораблів, поїздів, літаків, косміч. апаратів; хремантоніми – власні імена унікальних коштовних предметів матеріальної к-ри, ювелірних виробів; фалоніми – назви нагород; хрононіми – назви істор. знаменних відрізків часу, гол. циклів природи; ергоніми – назви політ. і громад. людей; документалізми – назви важливих для народу документів; драноніми – назви шляхів зносин; геортоніми – назви свят, ювілеїв, урочистостей; фіктоніми – вигадані імена; тощо.

Ономастикони складалися історично, ілюструють у своїй основі поняття різних сфер життя народів і людини. Власні імена походять від загальних, вони можуть переходити з однієї мови в іншу. Різні назви та особові імена дають змогу судити: до якого народу належать їхні носії, з якої місцевості походять. У процесі їх аналізу виявляють пам'ятки матеріальної к-ри, місцезнаходження корисних копалин, висвітлюються суперечливі питання обґрунтованого походження націй, міграцій народів та їх розселення. О. дає цінний матеріал для історії, географії, етнографії тощо. До 1957 дослідження з укр. О. з'являлися поза межами УРСР, гол. чин. у Польщі і Канаді. Після зазначеного часу укр. О. успішно розвивається в Україні.