|
 Бібліографічне посилання: Марочко В.І.
ПОПОВ Олександр Іванович [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Popov_O (останній перегляд: 22.06.2025)
ПОПОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
ПОПОВ Олександр Іванович (10. 08.1891–06.05.1958) – учений-педагог, громад. діяч. Н. в с. Куп'єваха (нині село Богодухівського р-ну Харків. обл.) в сім'ї священика. 1909 закінчив 2-гу Харків. г-зію, історико-філол. ф-т Харків. ун-ту (1910–15). Пед. діяльність розпочав 1916 в г-зіях Харкова, очолював пед. колектив г-зії ім. Б.Грінченка (1919–21). 1919 пристав до КП(б)У, але 1920–21 виключений з партії. Займався науково-пед. роботою, опублікував протягом 1916–28 понад 50 праць із питань соціального виховання. Став першим деканом ф-ту соціального виховання Харків. ін-ту нар. освіти (1921), засновник н.-д. кафедри педагогіки (1923), організатор і перший директор Укр. НДІ педагогіки (1926). Один з осн. авторів "Декларації соціального виховання НКО" (1920), посібників "Порадник соціального виховання" (1921, 1925). 1931 засуджений до 5-ти років таборів за причетність до т. зв. Укр. нац. центру (див. "Українського національного центру" справа 1930–1932), але згодом вирок скасували, залишивши 3 роки умовного покарання. Працював у школах Харкова. 1937–39 перебував в ув'язненні, але був звільнений з-під варти. За гітлерівської окупації очолював Раду Укр. т-ва "Просвіта" (1941–43). У лютому 1943 в Києві висвячений у диякони, служив вікарним священиком в Андріївській церкві, а також у кількох парафіях Львова (1943–44). У Німеччині пристав до осередку прихильників ідеї "соборности" в Українській автокефальній православній церкві (1945–47), організатор Ашаффенбурзького з'їзду (1947), учасники якого виступили проти церк. канонів УАПЦ за кордоном. За відступництво і змову П. позбавили сану та відлучили від церкви. Редагував час. "Православний українець" (1947–50), переїхав до США 1950, член Малої і Великої рад УАПЦ "соборноправної" в США. П. у США. |
Література: - "Нова Україна" (Х.), 1943, 17 січня; 13 червня
- Власовський І. Нариси історії Української православної церкви, т. 4, кн. 2. Нью-Йорк–Бавнд-Брук, 1966
- Православний українець, ч. 150. Детройт, 1978
- Там само, ч. 66
- Götz Hilliq Verblasste Gesichter, vergessene Menschen. 28 Porträts von "Freunden" und "Feinden" A.S. Makarenkos.Bremen, 1999
- Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 166, оп. 12, спр. 120.
|
Посилання:АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА В КИЄВІ
ХАРКІВ
ЛЬВІВ
ПАРАФІЯ
УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР СПРАВА 1930–1932
Пов'язані терміни:ХАРКІВСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО, ХАРКІВСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ПРИ ВУАН
ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
 (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)
|
