Бібліографічне посилання: КОТЛЯР М.Ф.
РУСЬ [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Rus (останній перегляд: 29.06.2025)
РУСЬ
РУСЬ — у середньовічних писемних джерелах вживається в кількох значеннях: 1) назви народу (однина — русин); 2) назви території, населеної руссю; 3) назви д-ви русі (див. також Руська земля). У синхронних візант. та араб. джерелах назва (переважно у першому значенні) виступає як οί Ρως та ar-Rūs (Rūsiyyah в Ібн Фадлана). Походження назви, а також її етимологія не з’ясовані і лишаються предметом тривалої дискусії. Ранні джерела (візант., араб., латинські) розрізняють слов’ян. населення Сх. Європи та Р. і дають підстави вбачати в істор. Р. вихідців зі Скандинавії, зайнятих т. зв. далекою торгівлею між Балтикою та Сходом, а також піратством і работоргівлею. У відповідності з істор. інтерпретацією з числених гіпотез про походження назви "русь" перевага нині віддається скандинавській, згідно з якою слов’ян. форма є запозиченням фінської назви "Routsi" зі значенням "скандинави, шведи". Щоправда, надійної етимології останньої не запропоновано, але вважається, ніби вона походить від однієї з реконструйованих (історично не зафіксованих) форм (rođsmen, rođskarlar, rotđ(e)R) зі значенням "учасник морського походу". Із виникненням Київ. д-ви назва "русь" була перенесена на її жителів (кін. 10 ст.), а згодом стала самоназвою слов’ян. населення Сх. Європи. У значенні назви д-ви та її території термін вперше вжито в русько-візант. договорі 911. У серед. 10 ст. візант. імп. Константин VII Багрянородний ("Про управління імперією") розрізняв власне Русь (Ρωσα) та "Зовнішню Русь" — території, підвладні київ. князям. У давньорус. джерелах 11—13 ст. побутувало два значення терміна із суттєво різним об’ємом: на позначення істор. ядра д-ви в Середньому Подніпров’ї (із центрами Київ, Чернігів, Переяслав; нині м. Переяслав-Хмельницький) та всіх земель Сх. Європи, на які розповсюджувалася влада рус. князів. Пізніше (14—17 ст.) термін "русь" побутував на позначення правосл. населення Сх. Європи в кількох держ. утвореннях пізнього середньовіччя та раннього Нового часу (Великого князівства Литовського, Великого князівства Московського, Королівства Польського), а також у назвах істор. провінцій, асоційованих із цим населенням. У дещо видозмінених формах (русини) проіснував на позначення православного (а пізніше — також греко-католицького) населення Речі Посполитої, Польщі та деяких ін. д-в до серед. 20 ст. У формі "русские", "россияне" є самоназвою титульної нації РФ. |
Література: - Насонов А.Н. «Русская земля» и образование территории древнерусского государства. М., 1951
- Генсьорський А.І. Термін «Русь» (та похідні) в Древній Русі в період формування східнослов’янських народностей і націй. В кн.: Дослідження і матеріали з української мови, т. 5. К., 1962
- Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. К., 1985
- Константин Багрянородный Об управлении империей. М., 1989 (коментар до глави 9)
- Толочко П.П. Древнерусская народность. СПб., 2005
- Максимович К.А. Происхождение этнонима Русь в свете исторической лингвистики и древнейших письменных источников. В кн.: KΑNIΣKION: Юбилейный сборник в честь 60-летия профессора Игоря Сергеевича Чичурова. М., 2006
|