ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УКРАЇНИ

  Бібліографічне посилання: Кулинич П.Ф. ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УКРАЇНИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zemelni_kodeksy_Ukr (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УКРАЇНИ

ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УКРАЇНИ. Земельний кодекс України 1992. Упродовж кількох місяців після того, як Україна стала суверенною д-вою, правові відносини, що стосувалися землеволодіння та землекористування, регулювалися нормами Земельного кодексу УРСР 1990 (див. Земельні кодекси УСРР–УРСР). Нову редакцію Земельного кодексу Верховна Рада України затвердила 13 берез. 1992. Вона містила 118 статей, об'єднаних у 10 розділів: "Загальні положення", "Використання земель", "Охорона земель", "Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва", "Контроль за використанням і охороною земель та їх моніторинг", "Державний земельний кадастр", "Землеустрій", "Вирішення земельних спорів", "Відповідальність за порушення земельного законодавства", "Міжнародні договори".

Земельний фонд країни перестав бути виключною власністю д-ви. Згідно із З.к.У. 1992 земельні ділянки могли перебувати як у держ., так і в колективній та приватній власності. В ст. 4 кодексу міститься перелік земель, які не могли передаватися в колективну або приватну власність. Усі ін. землі могли бути приватизовані. Кодексом передбачалося, що суб'єктами приватної власності на землю могли бути лише громадяни України. Вони наділялися правом на одержання земельних ділянок у власність для: ведення сел. (фермерського) г-ва; ведення особистого підсобного г-ва; буд-ва та обслуговування житлового будинку й госп. будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного та гаражного буд-ва. Надання земельних ділянок у приватну власність юрид. особам З.к.У. 1992 не дозволяв. Юрид. особи могли отримувати земельні ділянки в постійне або тимчасове користування, а також в оренду на строк не більше 50 років. Громадяни та юрид. особи зобов'язані були використовувати надані їм у власність чи користування земельні ділянки за їх суто цільовим призначенням, яке визначається радами. Осн. положення З.к.У. 1992 були деталізовані й конкретизовані ін. законодавчими земельно-правовими актами.

дата публікації: 2005 р.

Посилання:
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
  • ЗЕМЕЛЬНІ КОДЕКСИ УСРР–УРСР
  • ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
  • ЗЕМЕЛЬНІ КОНТРАКТИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)