ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА ТА ЗАКОНОДАВЧІ ІНСТИТУЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ 1918–1920

  Бібліографічне посилання: Мироненко О.М. ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА ТА ЗАКОНОДАВЧІ ІНСТИТУЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ 1918–1920 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=zakonodavcha_procedura_1918_1920 (останній перегляд: 03.07.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА ТА ЗАКОНОДАВЧІ ІНСТИТУЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ 1918–1920

ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА ТА ЗАКОНОДАВЧІ ІНСТИТУЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ 1918–1920. Прийшовши до влади наприкінці 1918, Директорія УНР відразу перебрала на себе законодавчі функції, що згодом було підтверджено Трудовим конгресом України. Проекти законів і постанов, підготовлені у відповідних відомствах, подавалися безпосередньо голові Кабінету нар. міністрів (крім голови Ради народних міністрів Української Народної Республіки (РНМ УНР), до складу Кабінету входили міністри закордонних, земельних, внутр., фінансових справ і нар. госп-ва). Ці проекти розглядалися або Кабінетом, або Радою нар. міністрів (у складі членів Кабінету, керівників ін. мін-в, держ. контролера та держ. секретаря), редагувалися Держ. канцелярією та підписувалися головою Кабінету й відповідним міністром. Після цього голова Кабінету та держ. секретар доповідали текст закону Директорії, яка затверджувала його іменем УНР. Закон, підписаний головою, членами та чл.-секретарем Директорії УНР, засвідчував держ. секретар.

У надзвичайних випадках закони та постанови видавалися безпосередньо Директорією без попередньої ухвали Кабінету чи Ради нар. міністрів і посвідчувалися керуючим справами Директорії. Публікувала закони і постанови Держ. канцелярія переважно у "Вістнику державних законів для всіх земель Української Народньої Республіки" та деяких ін. газетах. Часто це робилося з великим запізненням, а тому значна кількість нормативних актів оприлюднювалася шляхом поширення їх телеграфом. Наприкінці свого існування Директорія УНР ухвалила Закон про тимчасове верховне управління, яким законодавча влада покладалася на Держ. нар. раду, що мала схвалювати законопроекти, підготовлені урядом, а голова Директорії лише затверджував закони.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Шелухин С. Історично-правні підстави української державності. Вінніпеґ, 1929
  2. Яковлів А. Основи Конституції УНР. Париж, 1935
  3. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. К., 1995.

Посилання:
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • ТРУДОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)