Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Occupation troops seize and destroy Ukrainian literature and history textbooks

62416c8fd8a8a.jpg


В бібліотеках тимчасово окупованих територій Луганської, Донецької, Чернігівської та Сумської областей почались вилучення української історичної та художньої літератури, яка не співпадає з постулатами кремлівської пропаганди. Для цього залучено російські підрозділи «воєнної поліції». Наразі, окрім репресивних, вони виконують так звані «ідеологічні функції».

Найбільшу зацікавленість поліцаїв викликають книжки щодо історії українських Майданів, АТО/ООС, історії українських визвольних змагань. До «екстремістської» літератури відносять шкільні підручники історії України, наукову та популярну історичну літературу.

Окупанти мають цілий перелік заборонених до згадування імен. Серед них: Мазепа, Петлюра, Бандера, Шухевич, Чорновіл. В містах Кремінна, Рубіжне (Луганська область), Городня (Чернігівська область) відомі випадки вилучення книжки «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані.

Знайдені книжки вилучаються, знищуються на місці або вивозяться у невідомому напрямку.

У Старобільську Луганської області російська окупаційна адміністрація проводить заходи з впровадження в обіг російських рублів для розрахунку в магазинах та на ринках.

Також путінські війська намагаються розставляти на місцях окупаційні адміністрації. Ведеться розшук патріотів та учасників АТО/ООС.

Місцевому населенню надано вказівку збирати документи, начебто з метою оформлення пенсійного забезпечення.