Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

У м. Катеринодарі у військовому суді розбиралася сенсаційна справа про зграю "степових дияволів", які півтора року тероризували Донську та Кубанську області і Ставропольський край грабунками. У зграї приймали участь близько 150 осіб. У 1911 р. їх було затримано на австрійському кордоні. На лаві підсудних опинились 67 (48 чоловік та 18 жінок).
Хроника России ХХ век.П.П.Черкасов, А.В.Шубин и др. – М., 2002. – С.171.

Франца Кікаля призначено новим комендантом січових стрільців.
Свобода. – 1916. – № 48, 25 листопада.

Прийнято маніфест Української парламентської репрезентації „Український народе галицької землі!”, у якому зазначалося: „Як вибухла світова війна, український народ в Галичині поспішив з пожертвованєм під прапори Австрії і в лави українських січових стрільців – в надії, що може вдасться нам визволити з російської неволі і збудувати вільну велику Україну, а вже бодай, що за своє пожертвованє і за ріки своєї крови дістане наш нарід свою автономію і самоуправу, свій український край в межах Австрії. Оголошена 5 с. м. заповідь вилучення Галичини та поширення автономії сего краю завдає всім тим надіям українського народу на національну самоуправу тяжкий удар та скріпляє силу наших противників над нами. (...) Вистерігаючися всяких вибухів зневіри чи огірченя та всяких необдуманих кроків, які наші вороги використали би лише, щоби нас оклеветати,– нехай увесь наш нарід згуртується до супокійної, розважної, але рішучої, солідарної і неугнутої правної борби”. Цензура дозволила його опублікувати лише 2 грудня.
Свобода. – 1916. – № 49, 2 грудня.

м. Відень. Цісар іменував новим греко-католицьким перемишльським єпископом василіанського монаха о. Йосафата Коциловського (Ватикан затвердив цю номінацію у січні 1917 і лише 23 вересня 1917 він був висвячений митрополитом Шептицьким).
Свобода. – 1916. – № 52, 23 грудня.

У Києві за ініціативою Головного комітету земсько-міського об’єднання відбулася нарада земств та міст України, Дона, Кубані, Криму, у якій взяли участь представники Київського головного комітету земсько-міського об’єднання, обласного комітету союзу міст північної України, обласних земсько-міських союзів півдня України і Криму, окремих міст – Петрограда, Москви, Києва, Одеси, Ростова-на-Дону, Сімферополя, а також Харківського, Таврійського і Катеринославського губернських земств. Нарада розглянула основні питання поточної політики, виділивши проблему відновлення “єдиної і неділимої” Росії і вироблення засад реалізації цієї ідеї. Нарада також обговорила питання про можливість відновлення розпущених дум і земств в Україні. Для об’єднання зусиль цих утворень вирішили скликати з’їзд міст і земств України, Дона, Кубані і Криму, для підготовки якого обрали тимчасовий комітет. Проведення з’їзду запланували на 21 (8) листопада 1918 р. Визначили представництво на ньому: від міст з населенням до 50 тис. – 1 делегат, від 50 до 100 тис. – 2, понад 100 тис. – по одному додатковому делегату на кожні 100 тис. У з’їзді також мали взяти участь міські голови або голови дум. Там, де вибори виявилися неможливими, делегувалися лише останні. Земства мали направити на з’їзд до 10 осіб від кожної губернії. До порядку денного включалися питання: про роль міських та земських самоурядувань, найближчі перспективи діяльності, форму об’єднання і утворення обласних центрів. Тимчасовий комітет завчасно, 12 листопада (30 жовтня), розіслав усім запрошення з проханням телеграфом повідомити про склад делегацій.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 258. – Арк. 86 (із зв.). – 87.

Рада міністрів розглянула доповідь військового міністра про запровадження посади Головноуповноваженого з евакуації військовополонених з Австро-Угорщини та ухвалила асигнувати у його розпорядження 2 млн. крб. Була схвалена і кандидатура на цю посаду – помічника начальника військових сполучень генерального хорунжого С.Соловйова.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 7. – Арк. 33-33 зв., 34-34 зв., 35-35 зв., 36-36 зв.

Київ. П.Скоропадський затвердив ухвалу Ради народних міністрів про тимчасове приєднання повітів Таврії та Полісся відносно військової повинності до суміжних губерній.
Державний вістник. – 1918. - 24 листопада.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Миколаївський повіт Херсонської губ. Повстання селян с. Полтавки (Баштанки) та навколишніх сіл проти денікінського режиму. Сили повстанців нараховували до 20 тис. озброєного війська. Було утворено т. зв. “Баштанську республіку” — територію, на якій існувала влада рад.
Супруненко М.І. Боротьба трудящих України проти денікінщини. — С. 177–178.

Свято присяги у Кам’янці–Подільському. Урочиста присяга Директорії, уряду та армії на вірність УНР. Увечері в місцевому театрі відбулась з приводу урочистостей вистава “Наталка–Полтавка”.
Україна. — 1919. — 15 жовтня.

Кам’янець–Подільський. Універсал Директорії УНР до українського народу з повідомленням про заснування Священного Синоду Української автокефальної православної церкви та початок його діяльності від 14 жовтня 1919 р.
ЦДАВО України. Ф. 1429. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 15; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 254.

Активні бойові дій білогвардійської групи військ під командою ген. О.Ревішина проти Революційно–повстанської армії України (махновців). Групу було створено з кінних козачих полків, знятих ген. Денікіним з фронту. У боях брав участь також корпус ген. Я.Слащова. Бої з махновцями стали важливим фактором загальної поразки білогвардійських армій.
Деникин А.И. Поход на Москву. — С. 146–147.

Москва. УІІІ Всеросійська конференція РКП(б) обговорила питання про політичне становище в Україні, ухвалила резолюцію "Про радянську владу на Україні", в основу якої було покладено резолюцію ЦК РКП(б), написану В.Леніним. Її головний зміст спрямовувався на подолання помилок і перегинів радянської влади у національній, земельній і продовольчій політиці, які саме й призвели до її падіння в Україні у 1919.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919-1920). — К., 1957. С.3-5; Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 112.

У складі Червоної армії створено кавалерійську дивізію Червоного козацтва (8-а дивізія), командир — В.Примаков.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 594.

Листопадова катастрофа. Поразка армії УНР у боях з денікінцями, однією з причин якої стало припинення бойових дій УГА. Ліквідація Українського фронту. Знекровлена попередніми боями та пошестю тифу (залишилось 8–10 тис. вояків) українська армія виявилася затиснутою у “трикутнику смерті” в районі Старокостянтинова на Волині. На півдні та сході України діяла Добровольча армія, на заході — польська армія, на півночі — Червона армія. Під тиском переважаючих сил ворога армія УНР змушена була відійти на північ, на 15 листопада під її контролем залишилася невелика територія у районі м.Любар Волинської губ.
Політична історія України ХХ ст. — Т. 2. — С. 403.

У Деражні, Подільської губ. відбулась нарада за участю головного отамана С.Петлюри, голови уряду І.Мазепи, диктатора ЗОУНР Є.Петрушевича та командування армії. Обговорювалася ситуація, що склалася у зв’язку з переходом УГА на бік Денікіна згідно з угодою від 6 листопада. Вирішено анулювати договір, заарештувати командувача УГА ген. М.Тарнавського та членів його штабу.
ЦДАВО України. Ф. 2192. — Оп. 2. — Спр. 5. — Арк. 106.

Кам’янець–Подольський. Головний отаман С.Петлюра зняв с посади отамана В.Сальського, що виступав за припинення бойових дій, та призначив командувачем армії УНР В.Тютюнника.
Литвин С. Суд історії. — С. 326.

Загальне перемир’я на польсько-більшовицькому фронті.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 142.

Дієва армія УНР тримала фронт від Могилева через Ялтушків до Літина завширшки до 120 км.
Удовиченко О. Україна у війні за державність. – К., 1995. – С. 183 – 184.

Листопад Харків. І Всеукраїнська виставка радянського друку.
Золотоверхий І.Д. Становлення української радянської культури. (1917 –1920 рр.). – К., 1961. – С. 312.