Крим. Отримані відомості міністерства внутрішніх справ про загострення ситуації на півострові, про переговори у Києві з представниками Крайового уряду та громадських організацій Криму і небажання Курултаю йти на будь-які угоди з Україною. Директорія Кримсько-татарської національної ради зверталася до німецького уряду. Представник міністерства внутрішніх справ Української Держави висловлював побоювання, що в зв’язку з масовим поверненням у Крим татарських емігрантів “можна чекати, що через короткий час слід буде рахуватися із доконаним фактом “отатаривания” Крима. Виходячи з цього, міністр внутрішніх справ вважав необхідним скоріше завершувати переговори про приєднання Криму до України, але висловлював побоювання, що київські угоди можуть не підтримати кримські урядові та громадські утворення. Тому далі йшлося про можливість застосування “некоторого рода насильства” в розв’язанні питання про приєднання Криму до України і використання у цій справі допомоги німців. Починати пропонувалося з об’єднання з Кримом північних повітів Таврії. На цей час в Криму відбулися з’їзди кооперативів мукомелів та торговопромисловців, які розглянули питання про возз’єднання Криму з Україною, але вони, власне, мали на увазі Росію. Україну ж “з сильною німецькою орієнтацією”, без своєї грошової одиниці та її “некоторого шовинизма” місцеві кола побоювалися.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.2. – Спр. 5. – Арк. 19 (із зв.). – 20.
