Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Житомир. Заснування Волинського Українського національного товариства з метою згуртування українського громадянства для побудови української національної держави
Україна. — 1919. — 16 вересня.

Київ. Директорія УНР, з огляду на велике національне значення могили Т.Шевченка у Каневі, постановила визнати могилу Кобзаря національної власністю. Для її впорядкування було створено відповідний комітет та виділено 5 млн. карбованців.
Українська Ставка. — 1919. — 12 січня.

Київ. Засновано Всеукраїнську спілку діячів театрального мистецтва, журнал “Театр” під ред. С.Черкасенка. Директорія УНР доручила міністерству освіти виробити законопроект про українізацію міського оперного театру: заснувати український державний оперний театр.
Нова Рада. — 1919. — 26 січня.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

На промислових підприємствах республіки висунуто на профспілкову роботу заступниками керівників-комуністів 180 робітників-активістів.
Правда, Москва, 1922, 7 февраля.

Харків. Відкрилася ІІ Всеукраїнська конференція профспілок. Порядок денний: звіт про діяльність ВЦРПС; звіт про діяльність Південбюро ВЦРПС; завдання профспілок; про діяльність Вищої ради народного господарства; про організацію праці; про охорону праці.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 25 січня.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про формування Південбюро ВЦРПС. До відома приймалася постанова Президії ВЦРПС, підтверджена ЦК РКП(б), про призначення Ясена головою Південбюро ВЦРПС. Пропонувалося затвердити наступний список членів Південбюро ВЦРПС: К. Ясон (голова), Луговий (від цукровиків), Амосов (від залізничників), Лобов (від металістів), Кедер (від Всеробітземліса), В. Чубар, Ф. Угаров, Ф. Конюшин, Позанський (як уповноважених Наркомпраці РСФРР), І. Булат (тимчасово) та кандидатів: Доброхотов, О. Медвєдєв, Петинський, В. Єрмощенко, за вибором фракції”
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 18 зв.

Харків. Відбулася нарада представників голодуючих місцевостей, скликана ЦК по боротьбі з наслідками голоду при ВУЦВК. Порядок денний: доповіді з місць про стан у неврожайних повітах; план організації допомоги населенню цих місцевостей.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 30 січня.

Повідомлялося, що з січня по липень у трьох найбільших промислових округах Донбасу – Артемівському, Луганському та Сталінському було висунуто на відповідальну господарську роботу 701 робітника.
Правда, Москва, 1925, 4 августа.

Харків, м. Голова Всеукраїнської комісії у справі реалізації позики зміцнення сільського господарства В.Балицький наділав телеграму окрвиконкомам про недостатній темп поширення облігацій. Містилася вимога до 27 січня повідомити про причини млявого надходження коштів та вжиті заходи у напрямі виправлення такої ситуації.
Вісті ВУЦВК. – 1928. — 24 січня.

Харків, м. Нарком шлях УСРР асигнував 1 млн. руб. на будівництво у Києві нового вокзалу.
Вісті ВУЦВК. – 1928. — 24 січня.

Гола Пристань. Завдяки робсількорівському рейду колгоспники Новозбур’ївської МТС, а також Новозбур’ївської, Малокопанської, Килигейської, Чулаківської та Пам’ятнянської сільрад організували «червону валку» з 60 тис. пудів зерна. У «червоній валці» хліба брали участь одноосібники
«Вісті» ВУЦВК. – Харків, 1932. – 24 січня.

Карпатська Україна. Ряд населених пунктів, зокрема громадська рада Перечина, на знак своєї шани і поваги проголосили прем’єра А.Волошина почесним громадянином своїх містечок. Населення м.Терново над Тисою через свою делегацію вручило прем’єрові почесний диплом громадянина свого села.
Діло. – 1939. — 27 січня, 5 лютого

Діюча Червона армія. Спецоргани повідомили про те, що червоноармійці Сидоренко, Кашевський та Дуденко з 41го запасного окремого стрілецького батальйону, який перекидався залізницею до театру воєнних дій, висловлювали такі думки: «Партія докерувалася, що нема в країні ні хліба, ні м’яса, ні навіть сірників. У Польщі раніше краще жили, ніж після визволення радянською владою. Ззахідних українців скинули ярмо, а хомут надягли. Партія кинула гасло «Геть війну!», а сама воює за чужі землі. На фронт не підемо...». «Я не знаю за що ми воюємо, — зазначав червоноармієць цього ж батальйону Черняк М. — При радянській владі я жив погано, а тих, кого ми визволили — вони жили краще. Тож навіщо їх визволяти?» «Дома з голоду мруть, а ми йдемо захищати когось і навіщось»,— обурювався його однополчанин Мельник».«Нас женуть наубій, нам не треба захищати радянську владу»,—заявив червоноармієць Пожег. В цій частині, крім виявлених НКВС «антирадянських висловлювань», були також зафіксовані погрози командирам, а 100 осіб утекли з ешелону по дорозі на фронт. В спецповідомленях НКВС повідомлялося також, що червоноармійці висловлювали упевненість в тому, що, мовляв, фінський народ тому так уперто чинить опір Червоній армії, що добре знає про ті страждання, які перенесли селяни в СРСР під час колективізації.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.171-172;РДВА. — Ф.9. — Оп.39. — Спр.86. — Ар

Київ. Начальник ОВ НКВС КОВО А.Міхеєв надіслав доповідну записку наркому внутрішніх справ УРСР І.Сєрову про реагування військовослужбовців округу на воєнні події у Фінляндії. «Командири, політпрацівники і червоноармійці КОВО, — повідомляв Міхеєв, — виявляють виключний інтерес до військових дій, що відбуваються у Фінляндії і висловлюють патріотичні почуття і готовність йти у бій за визволення трудящих Фінляндії зпід гніту кривавих банд Маннергейма. Багато командирів і червоноармійців звертаються з проханням до командування послати їх на фронт». Поряд з цим у документі відзначалося, що мають місце також негативні висловлювання окремих військовослужбовців, прояви трусості, дезертирства, членоушкодження, а також «прояви активності антирадянського елемента, що проник до лав РСЧА». Червоноармієць 87ї стрілецької дивізії Мартинюк К.С. казав: «Завоювали західну Україну і за визволення отримали собаче життя, а тепер хочуть нас з собачого життя послати у Фінляндію, ось там ми навоюємо, вже зовсім подохнемо... 2 січня Мартинюк серед бійців казав: «Ваша радянська влада, хто ж її буде захищати, цю радянську владу, наразі значно гірше ніж за Ніколая. За буржуазного устрою жилося набагато краще солдатам і навіть селянам, зараз не служба в армії, а тюрма. Ми звільнили український народ і зробили не життя, а могилу, і самі отримали за визволення собаче життя, а коли визволимо Фінляндію, то гірше собаче життя стане...» Антирадянські висловлювання Мартинюка задокументовані. Особе відділення 87-ї сд ставить питання перед військовим прокурором про притягнення Мартинюка до суду воєнного трибуналу. 4 січня у розмові з комісаром Тарасенком червоноармієць Демченко заявив: «Доки ви нас будете мучити, ми вже пережили труднощі 1933 року, коли їли полову, але тоді було легше, ніж зараз, зараз наші сім’ї подохнуть з голоду. Червоноармієць 169-ї срілецької дивізії Дробат П.П., торкаючись подій у Фінляндії писав у листі на адресу матері: «На фінляндському фронті твориться жах, якій неможливо описати. Молоді бійці щойно прибулі до Ленінградської військової округи приймають писягу і за 10-15 днів йдуть у бій, кажуть, що пристойне гарматне м’ясо. Носяться чутки про зраду командуючого Ленінградської військової округи, зараз там вже Будьонний. Наслідки того командування — 12 тис. вбитих і 10 тис. поранених, яких вивозять у глибокий тил. Це не марш у Польщу після розгрому її німецькими військами і не взяття трофеїв війни. Фінське населення жахливо зустрічає червоних воїнів, незаможне населення уходить зі своїми військами і картина потрясаюча. Побувши деякий час у армії, — писав Дробот, — і зіткнувшись із різного роду людьми, я не вірю в ту моральнополітичну єдність і згуртованість, про яку так багато афішується. Тяжка служба в РСЧА давить на меня, перетворює на раба — жалюгідного, невинну людину. Краще тюрма ніж фронт». Назагал у 169й СД зафіксовано 129 випадків дезертирства і самовільних відлучок. Червонопрмієць 27ї стрілецької дивіії Литвиненко серед червоноармійців заявив: «Радянська влада сама є агресивною країною по відношенню до Фінляндії. Фінляндія на нас не нападала, а ми на неї напали. Радянський Союз сам бажає того, щоб знищити людей, скільки вже там полегло людей і поб’ють чимало, правильно фінни писали в газетах, що один фінн має вбити 10 червоноармійців, так це і робиться». Аналогічних негативних висловлювань по частинах дивізії відзначено 25. Особи, які ведуть антирадянські розмови, взято в агентурну розробку. Особливо багато незадоволення з боку червоноармійців на харчування. В стані харчових блоків частин мається ряд суттєвих недоліків. Їжа готується поганої якості, обід буває рідкий. У їдальні відсутній порядок, на кухнях брудно, посуду не вистачає. Відзначено ряд випадків незадоволення службою в РСЧА. Особливо серед приписного складу родини яких залишилися без матеріального забезпечення місцевою владою. Червоноармієць 745 сп 27 сд Косаренко Р.П. 1910 р.н. у бесіді заявив: «Мені все одно чи тут пропадати, чи вдома. Дружина все рівно з голоду пропаде, буде те, що було в 1933 році, коли були одноосібники, то було краще, всього багато, а зараз все по вазі. Дома дали по 600 г хліба, а більше в колгоспі нічого нема. Один пуд муки коштує 50 крб., а дружина отримує допомогу лише 80 карбованців. «За кого я буду захищати свою батьківщину, — казав 5 січня червоноармієць 678 полку цієї ж дивізії Ослабе, висловлюючи своє незадоволення службою у Червоній армії, — а моя дружина і діти сидять вдома голодні, нема хлібу». Особи,що висловлювали антирадянські настрої взятоуагентурну розробку. За січень місяць з дивізії дезертирувало 24 особи. Прийнято заходи, щодо їхнього розшуку.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

У Станіславові (Івано-Франківськ) відбулася урочиста зустріч населення міста із групою добровольців дивізії військ СС „Галичина”. У ній взяли участь місцеві посадовці, представники Військової управи і делегації українських організацій краю.
Львівські вісті. – 1944. – 25 січня.

Виповнилось 10 років товариству „Україна”, яке підтримувало зв’язки з українськими організаціями за кордоном (США, Канада, Бельгія, Голландія, ФРН, Австрія, Аргентина) та видавало газету „Вісті з України” і газету „News from Ukraine” англійською мовою, пропагуючи радянський спосіб життя.
Радянська Україна. – 1971. – 9 січня.

Українська РСР стала членом Комітету з питань ліквідації дискримінації щодо жінок.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. – К., 1995. – С.609.

Київ. V республіканська конференція Українського товариства дружби і культурного зв’язку з зарубіжними країнами. Голова президії В.Оснач у звітній доповіді підкреслив, що “значна роль у створенні атмосфери довір’я, розширенні співробітництва між народами відводиться тим громадським організаціям, які здійснюють міжнародні зв’язки”. На час проведення конференції товариство підтримувало зв’язки з 721 організацією і 165 громадськими діячами більш як у ста країнах світу.
Радянська Україна. – 1987. – 27 січня.